White Croats (English Wikipedia)

Analysis of information sources in references of the Wikipedia article "White Croats" in English language version.

refsWebsite
Global rank English rank
3rd place
3rd place
5th place
5th place
1,922nd place
1,922nd place
6th place
6th place
3,370th place
low place
121st place
142nd place
low place
low place
2nd place
2nd place
low place
low place
120th place
125th place
11th place
8th place
8,290th place
9,261st place
1,693rd place
5,260th place
low place
low place
low place
low place
6,349th place
low place
345th place
6,723rd place
3,412th place
2,694th place
8,437th place
low place
4th place
4th place
low place
low place
1st place
1st place
5,720th place
4,702nd place
5,839th place
7,745th place
9,961st place
low place
1,047th place
1,015th place
2,369th place
9,181st place
459th place
360th place
low place
low place
104th place
199th place
low place
low place
low place
low place
low place
low place
9,008th place
low place
2,656th place
5,310th place
low place
low place
low place
low place
low place
low place
low place
low place
low place
low place
9,538th place
low place
low place
low place
6,188th place
low place

academia.edu

arcanum.hu

archaeology.ru

archive.org

bigenc.ru

books.google.com

carpatho-rusyn.org

catholicnews.org.ua

  • Орест-Дмитро Вільчинський, "Нам немає чого стидатися – ми не кращі і не гірші від інших європейських народів" (interview with archaeologist Филипчук Михайло Андрійович: in Ukrainian), Католицький Оглядач, 2 August 2015, quote: Під час походу Володимира на хорватів (992–993 рр.) городище було спалене. Повертаючись до того часу, про який ми зараз говоримо, потрібно сказати, що похід Володимира Великого був нищівним для Галичини, тобто для тодішньої Великої Хорватії (нехрещеної). Населення не хотіло підкоритися Київському князю, оскільки тут було уже своє протодержавне об'єднання – Велика Хорватія, яке перебувало у процесі становлення держави, як колись було у постгомерівській Греції, коли міста-поліси формували Афінський і Пелопоннеський союзи. В той час у нас усе групувалося довкола Галича і це зафіксовано в східних, візантійських та західних писемних джерелах. «Прихід» Володимира в Галичину цілковито руйнує наявну тут територіально-адміністративну інфраструктуру, основою якої були міста-держави, тобто поліси. Отже, слід думати, що ми маємо справу з величезним переселенням частини наших пращурів у Володимир-Суздальську землю. А ще частина населення, не підкорившись загарбникам, пішла на Балкани, у Хорватію, яка там виникла за часів візантійського царя Іраклія в 617 році. Тобто, в ХІ столітті в Галичині склалася дуже важка ситуація, тому вона не випадково практично зникає зі сторінок писемних джерел. Не дивно, що сказане знаходить своє підтвердження і в археологічних джерелах. Так, якщо в кінці Х століття в українському Прикарпатті функціонувало щонайменше 86 міст (разом з культовими центрами) і понад 500 селищ (усе це до тепер знайдено, але очевидно їх було більше), то в ХІ столітті в ми ледве нараховуємо до 40 населених пунктів. Похід Володимира на хорватів – це був страшний катаклізм. Подібна ситуація була і в тих землях, які захопили Болєслав І і його син Мєшко ІІ на території сучасної Польщі. На цих теренах Велика Хорватія сягала західніше від Кракова. І тому не випадково, коли в середині ХІІ століття відроджується Галич, давньоруське місто повторює матрицю старохорватських міст-держав. Тому, коли Володимир йшов війною на хорватів, він мав, якесь певне моральне оправдання – хрещення закоренілих поган. Але не відкидаймо його політичні та економічні інтереси. Адже, з одного боку цей «поганський клин» знаходився на практично ключовій позиції Бурштинового шляху, контролюючи перехід з басейну Балтійського моря у басейн Чорного, а також і тогочасна політична експансія руської та польської держав, очевидно вимагала оптимального політичного вирішення цього питання.

ceeol.com

chtyvo.org.ua

chtyvo.org.ua

shron3.chtyvo.org.ua

docs.google.com

doi.org

encyclopediaofukraine.com

hazu.hr

dizbi.hazu.hr

history.org.ua

history.org.ua

  • Синиця, Є.В. (2013). "ХОРВАТИ". Encyclopedia of Ukrainian History (in Ukrainian). Vol. 10. Naukova Dumka, NASU Institute of History of Ukraine. ISBN 978-966-00-1359-9. Їх часто необґрунтовано називають також "білими хорватами". Це пов'язано з тим, що східноєвроп. Х. помилково ототожнюють з "хорватами білими" (згадуються в недатованій частині "Повісті временних літ" в одному ряду із сербами й хорутанами) та "білохорватами" (фігурують у трактаті візант. імп. Константина VII Багрянородного "Про управління імперією"); насправді в обох випадках ідеться про слов'ян. племена на Балканах – предків населення сучасної Хорватії... єдине з літописних племен, для котрого "Повість временних літ" не вказує територію розселення. Локалізація Х. у Прикарпатті та, можливо, Закарпатті базується на двох підставах: 1) у цих регіонах у 8—10 ст. поширені пам'ятки райковецької культури, притаманної всім східнослов'ян. племенам Правобережжя в зазначений час; 2) ця частина ареалу райковецької к-ри лежить поза межами розселення ін. літописних племен, згаданих у "Повісті временних літ". Гомогенність райковецьких старожитностей, які не членуються на відносно чіткі локальні варіанти, не дає змоги конкретизувати кордони Х. та їхніх сусідів (волинян/бужан на пн. та пн. сх., уличів на пд. сх. і тиверців на пд.). Певною особливістю райковецьких пам'яток Прикарпаття є поширеність городищ-сховищ, що були одночасно сакральними центрами (мали капища та "довгі будинки"-контини, призначені для общинних бенкетів-братчин).
  • В.А. Войналович (2003). "БОЙКИ". Encyclopedia of Ukrainian History (in Ukrainian). Vol. 1. Naukova Dumka, NASU Institute of History of Ukraine. p. 688. ISBN 966-00-0734-5. Гадають, що Б. – нащадки давнього слов'ян. племені білих хорватів, яких Володимир Святославич приєднав до Київської Русі
  • Л.В. Ковпак (2004). "ГУЦУЛИ". Encyclopedia of Ukrainian History (in Ukrainian). Vol. 2. Naukova Dumka, NASU Institute of History of Ukraine. ISBN 966-00-0632-2. Г. – нащадки давніх слов'ян. племен – білих хорватів, тиверців й уличів, які в 10 ст. входили до складу Київської Русі ... Питання походження назви "гуцули" остаточно не з'ясоване. Найпоширеніша гіпотеза – від волоського слова "гоц" (розбійник), на думку ін., від слова "кочул" (пастух).
  • Абашина Н.С. "РАЙКОВЕЦЬКА КУЛЬТУРА". Encyclopedia of Ukrainian History (in Ukrainian). Naukova Dumka, NASU Institute of History of Ukraine. Retrieved 20 June 2019. Носіями Р.к. були літописні племена – поляни, уличі, древляни, волиняни, бужани, хорвати, тиверці.
  • Филипчук, Михайло Андрійович. "ПЛІСНЕСЬК". Encyclopedia of Ukrainian History (in Ukrainian). Retrieved 17 June 2022.
  • Моця О.П. (2008). "КУРГАНИ СХІДНОСЛОВ'ЯНСЬКІ". Encyclopedia of Ukrainian History (in Ukrainian). Vol. 5. Naukova Dumka, NASU Institute of History of Ukraine. ISBN 978-966-00-0855-4. З'являються на рубежі 2-ї пол. 1 тис., замінюючи безкурганні поховання (крім територій уличів, тіверців і хорватів).{{cite encyclopedia}}: CS1 maint: ignored ISBN errors (link)

resource.history.org.ua

icm.edu.pl

cejsh.icm.edu.pl

  • Voloshchuk 2021, pp. 39:The city [Halych] belonged to a group of grandiose Croatian settlements (Plisnesk, Revna, Stylske, Iliv, etc.), stretching along the course of the Upper Dniester, bordering on its lower part with the settlement of the Ulychs and Tiverts (gentes), and closely coexisting with the carriers of the Scandinavian subculture at least in the 10th century. Voloshchuk, Myroslav (2021). "Galich, Was it a Real (part of) Rus'?". Konštantínove listy. 14 (2): 37–50. doi:10.17846/CL.2021.14.2.37-50. S2CID 244564524.

irb.hr

bib.irb.hr

  • Kugutjak 2017, p. 26. Kugutjak, Mykola (2017). "Spomenici povijesti i kulture: Gradišta Pruto-Bystryc'koga podgorja". In Paščenko, Jevgenij; Fuderer, Tetyana (eds.). Prikarpatska Galicija (PDF) (in Croatian). Department of Ukrainian Language and Literature at the Faculty of Philosophy, University of Zagreb. pp. 20–31. ISBN 978-953-55390-4-9.
  • Tomenchuk 2017, p. 32. Tomenchuk, Bohdan P. (2017). "Doba kneževa (od 9. st. do sredine 14. st.): Davni Ǧalyč". In Paščenko, Jevgenij; Fuderer, Tetyana (eds.). Prikarpatska Galicija (PDF) (in Croatian). Department of Ukrainian Language and Literature at the Faculty of Philosophy, University of Zagreb. pp. 32–37. ISBN 978-953-55390-4-9.
  • Tomenchuk 2017, p. 33. Tomenchuk, Bohdan P. (2017). "Doba kneževa (od 9. st. do sredine 14. st.): Davni Ǧalyč". In Paščenko, Jevgenij; Fuderer, Tetyana (eds.). Prikarpatska Galicija (PDF) (in Croatian). Department of Ukrainian Language and Literature at the Faculty of Philosophy, University of Zagreb. pp. 32–37. ISBN 978-953-55390-4-9.
  • Tomenchuk 2017, p. 42–43. Tomenchuk, Bohdan P. (2017). "Doba kneževa (od 9. st. do sredine 14. st.): Davni Ǧalyč". In Paščenko, Jevgenij; Fuderer, Tetyana (eds.). Prikarpatska Galicija (PDF) (in Croatian). Department of Ukrainian Language and Literature at the Faculty of Philosophy, University of Zagreb. pp. 32–37. ISBN 978-953-55390-4-9.
  • (Tomenchuk 2017, p. 33):Prema arheološkim podacima, njezin teritorij obuhvaćao je u to doba gotovo cijelo ukrajinsko Prykarpattje i Zakarpattje te gornje Posjannje, osim istočne Bukovine (zapadni Tyverci) i Podillja (zapadni Ulyči)... Tomenchuk, Bohdan P. (2017). "Doba kneževa (od 9. st. do sredine 14. st.): Davni Ǧalyč". In Paščenko, Jevgenij; Fuderer, Tetyana (eds.). Prikarpatska Galicija (PDF) (in Croatian). Department of Ukrainian Language and Literature at the Faculty of Philosophy, University of Zagreb. pp. 32–37. ISBN 978-953-55390-4-9.
  • Kugutjak 2018, pp. 18–19, 60, 95, 98–99, 102–103. Kugutjak, Mykola (2018). Paščenko, Jevgenij; Fuderer, Tetyana (eds.). Kamena svetišta ukrajinskih Karpata (prijevodi s ukrajinskoga) [Stone Shrines of Ukrainian Charpatians (Translations from Ukrainian)] (PDF) (in Croatian). Department of Ukrainian Language and Literature at the Faculty of Philosophy, University of Zagreb. ISBN 978-953-55390-5-6.
  • Dragić, Marko (2007). "Ladarice, kraljice i dodole u hrvatskoj tradicijskoj kulturi i slavenskom kontekstu" [Ladarice, Queens and Dodole in Croatian Traditionary Culture and Slavic Context]. Hercegovina, godišnjak za kulturno i povijesno naslijeđe (in Croatian). 21: 275.
  • Dragić, Marko (2008). Poetika i povijest hrvatske usmene književnosti [Poetics and History of Croatian Oral Literature] (in Croatian). Split: Filozofski fakultet Sveučilišta u Splitu. p. 11. ISBN 978-953-7395-16-2. Mnogi povjesničari, filozofi, etnolozi i antropolozi navode da su Hrvati iz svoje izakarpatske prapostojbine u današnje domovine donijeli jedino svoju tradicijsku kulturu. Odjeci te kulture opažaju se u suvremenim zapisima obrednih lirskih pjesama koje su pjevale Kolede, Ladarice, Kraljice, Dodole (Prporuše, Preporuše) kao i u obrednim pjesmama koje su se izvodile uz Božić, Jurjevdan (23. travnja), Ivandan (24. lipnja) i dr.
  • Belaj & Belaj 2018, pp. 76, 79, 87–88. Belaj, Vitomir; Belaj, Juraj (2018). "Around and below Divuša: The Traces of Perun's Mother Arrival into Our Lands". Zbornik Instituta za arheologiju / Serta Instituti Archaeologici, Vol. 10. Sacralization of Landscape and Sacred Places. Proceedings of the 3rd International Scientific Conference of Mediaeval Archaeology of the Institute of Archaeology. Zagreb: Institute of Archaeology. ISBN 978-953-6064-36-6.

istznu.org

iz.poznan.pl

archiwumpz.iz.poznan.pl

izbornyk.org.ua

leykam-international.hr

lnu.edu.ua

publications.lnu.edu.ua

clio.lnu.edu.ua

  • Voitovych, Leontii (2011). "Проблема "білих хорватів"". Галицько-волинські етюди (PDF). Біла Церква. ISBN 978-966-2083-97-2. Retrieved 5 July 2019. Trans.: Proceeding from the above, Transcarpathian Croats and Croats lived near Dniester and San Rivers would be more correct to call Carpathian Croats, as Ya. Isayevich suggested, and not White Croats, as most Ukrainian and Russian authors write. White Croats were located in the upper reaches of the Vistula and Oder, in Saala and White Elster, where S. Panteleich sought out entire areas that still enjoyed autonomy in the 14th–15th centuries, and the remnants of toponymy.{{cite book}}: CS1 maint: location missing publisher (link)

matica.hr

mgh-bibliothek.de

nih.gov

pubmed.ncbi.nlm.nih.gov

ncbi.nlm.nih.gov

plisnesk.com.ua

rastko.rs

  • Živković, Tibor (2001). "О северним границама Србије у раном средњем веку" [On the northern borders of Serbia in the early middle ages]. Zbornik Matice srpske za istoriju (in Serbian). 63/64: 11. Plemena u Zahumlju, Paganiji, Travuniji i Konavlima Porfirogenit naziva Srbima,28 razdvajajuči pritom njihovo političko od etničkog bića.29 Ovakvo tumačenje verovatno nije najsrećnije jer za Mihaila Viševića, kneza Zahumljana, kaže da je poreklom sa Visle od roda Licika,30 a ta je reka isuviše daleko od oblasti Belih Srba i gde bi pre trebalo očekivati Bele Hrvate. To je prva indicija koja ukazuje da je srpsko pleme možda bilo na čelu većeg saveza slovenskih plemena koja su sa njim i pod vrhovnim vodstvom srpskog arhonta došla na Balkansko poluostrvo.

researchgate.net

semanticscholar.org

api.semanticscholar.org

slovene.ru

srce.hr

hrcak.srce.hr

ucoz.ua

ifoonsku.ucoz.ua

uj.edu.pl

ruj.uj.edu.pl

umich.edu

name.umdl.umich.edu

unesco.org

whc.unesco.org

  • "Wooden Tserkvas of the Carpathian Region in Poland and Ukraine" (PDF) (Press release). Warsaw – Kiev. UNESCO. 2011. pp. 153, 9. Retrieved 3 August 2020. The city of Rohatyn is situated at the crossroads of routes leading to Halych, Lviv and Ternopil. Evidence of two large White Croatian towns (6th–8th centuries) was found near Rohatyn at the villages of Pidhoroddya and Lykovyshche. One of them is likely to have been Old Rohatyn ... The Lemkos an ethnic group inhabiting the Eastern Carpathians, between the River of Poprad to the west and the rivers of Oslava and Laborec to the east. The ethnic shape of the Lemko territory was affected by the Wallachian colonization in 14th–16th centuries, the influx of a Ruthenian-influenced Slovak population and the settlement of a Slavic tribe called the White Croats, who had inhabited this part of the Carpathians since the 5th century.

univ.kiev.ua

ukrbulletin.univ.kiev.ua

unizd.hr

morepress.unizd.hr

unizg.hr

darhiv.ffzg.unizg.hr

ur.edu.pl

repozytorium.ur.edu.pl

  • Lutsyk, Iryna (2021). "The Medieval Christian Necropolis in the Kopachyntsi hillfort (Ukraine). Unpublished Research Materials". Analecta Archaeologica Ressoviensia. 16: 142–143. doi:10.15584/anarres.2021.16.7. Retrieved 17 June 2022. As for the issue of the genesis of the practice of burial under stone slabs and why this rite was widespread mainly in the western part of Ukraine, with the exception of the under the slab cemetery in Buky, Kyiv region, no clear answer exists. There are several main hypotheses among researchers. They were identified first as separate categories by S. Pyvovarov: 1. Social and material – O. Ratych, J. Kalaga, M. Hanuliak (Ratič 1976, 176–177; Hanuliak 1979; Kalaga 2014, 136); 2. Ethnic, which suggests belonging of this type of burial to the tribes of Tyvertsi – B. Tymoshchuk, V. Siedov, V. Voinarovskyi (Timoŝuk 1969, 56; Sedov 1982, 128; Vojnarovsʹkij 1992, 41–42), Croats – E. Timofieiev, V. Petehyrych, O. Motsia (Timofeev 1961, 69; Petegirič 1990, 73; Mocâ 1994, 31), Croats-Tivertsi – I. Voznyi (Voznij 2009, 365), late Croats-Halychans – B. Tomenchuk (Tomenčuk 2006, 110); 3. Pagan – V. Petehyrych and O. Motsia (Petegirič 1990, 73; Mocâ 1994, 31); 4. Evolution-functional – B. Tomenchuk (Tomenčuk 2006, 110); 5. Christianization – S. Pyvovarov, S. Mayarchak (Pivovarov 2006, 169–171; Maârčak 2018, 278–280).

vgosau.kiev.ua

vnu.edu.ua

evnuir.vnu.edu.ua

web.archive.org

worldcat.org

search.worldcat.org