Croatas blancos (Spanish Wikipedia)

Analysis of information sources in references of the Wikipedia article "Croatas blancos" in Spanish language version.

refsWebsite

Global rank Spanish rank

11books.google.com

3^rd place

7^th place

4srce.hr

1,922^nd place

3,380^th place

3worldcat.org

5^th place

10^th place

2web.archive.org

1^st place

1leykam-international.hr

low place

1doi.org

2^nd place

1researchgate.net

120^th place

124^th place

1issn.org

57^th place

3^rd place

1chtyvo.org.ua

3,370^th place

low place

1vnu.edu.ua

low place

1academia.edu

121^st place

109^th place

1history.org.ua

1,693^rd place

low place

1lnu.edu.ua

6,349^th place

low place

1bigenc.ru

345^th place

low place

academia.edu

Živković, 2012, pp. 84–88. Živković, Tibor (2012). De conversione Croatorum et Serborum: A Lost Source. Belgrade: The Institute of History.

bigenc.ru

А. В. Майоров (2017). «ХОРВА́ТЫ ВОСТОЧНОСЛАВЯ́НСКИЕ». Great Russian Encyclopedia (en ruso). Bolshaya Rossiyskaya Entsiklopediya, Russian Academy of Sciences. Archivado desde el original el 12 de diciembre de 2022. Consultado el 12 de diciembre de 2022. «По данным ср.-век. письм. источников и топонимии, хорваты локализуются на северо-западе Балкан (предки совр. хорватов); на части земель в бассейнах верхнего течения Эльбы, Вислы, Одры, возможно, и Моравы (белые хорваты, по-видимому, в значении "западные"); на северо-востоке Прикарпатья (отчасти и в Закарпатье).»

books.google.com

Subtelny, 2009, p. 57. Subtelny, Orest (2009). Ukraine: A History. University of Toronto Press. ISBN 9781442697287.
Magocsi, 2010, p. 49. Magocsi, Paul Robert (2010). A History of Ukraine: The Land and Its Peoples. University of Toronto Press. ISBN 9781442610217.
Dzino, 2010, pp. 113, 21. Dzino, Danijel (2010). Becoming Slav, Becoming Croat: Identity Transformations in Post-Roman and Early Medieval Dalmatia. Brill. ISBN 9789004186460.
Charvát, Petr (2010). The Emergence of the Bohemian State. Brill. pp. 78, 80, 102. ISBN 978-90-474-4459-6.
Sedov, 2013, pp. 115, 168, 444. Sedov, Valentin Vasilyevich (2013). Славяне в раннем Средневековье [Sloveni u ranom srednjem veku (Slavs in Early Middle Ages)]. Novi Sad: Akademska knjiga. ISBN 978-86-6263-026-1.
Arumaa, Peeter (1976). Urslavische Grammatik: Einführung in das vergleichende Studium der slavischen Sprachen (en alemán). C. Winter. p. 180. ISBN 978-3-533-02283-1.
Kunstmann, Heinrich (1982). «Über den Namen der Kroaten» [About the name of the Croatians]. Die Welt der Slawen (en alemán) 27: 131-136.
Trunte, Hartmut (1990). Slovĕnʹskʺi i︠a︡zykʺ: Ein praktisches Lehrbuch des Kirchenslavischen in 30 Lektionen: zugleich eine Einführung in die slavische Philologie (en alemán). Sagner. p. 21. ISBN 978-3-87690-716-1.
Charvát, Petr (2010). The Emergence of the Bohemian State. Brill. pp. 78, 80, 102. ISBN 978-90-474-4459-6.
Kim, 2013, pp. 146, 262. Kim, Hyun Jin (2013). The Huns, Rome and the Birth of Europe. Cambridge University Press. ISBN 9781107009066.
Magocsi, 1983, pp. 48–50. Magocsi, Paul Robert (1983). Galicia: A Historical Survey and Bibliographic Guide. University of Toronto Press. ISBN 9780802024824.

chtyvo.org.ua

Овчинніков, 2000, p. 153. Овчинніков, Олександр (2000). «Східні хорвати на карті Європи» [Eastern Croats on the map of Europe]. Археологічні студії [Archaeological studies] (en ucraniano) 1. Kiev, Chernivtsi: Видавництво "Прут"; Chernivtsi University. pp. 152-162. ISBN 966-560-003-6.

doi.org

dx.doi.org

Pohl, Heinz-Dieter (1970). «Die slawischen Sprachen in Jugoslawien» [The Slavic languages in Yugoslavia]. Der Donauraum (en alemán) 15 (1–2): 72. doi:10.7767/dnrm.1970.15.12.63. «Srbin, Plural Srbi: "Serbe", wird zum urslawischen *sirbŭ "Genosse" gestellt und ist somit slawischen Ursprungs41. Hrvat "Kroate", ist iranischer Herkunft, über urslawisches *chŭrvatŭ aus altiranischem *(fšu-)haurvatā, "Viehhüter"42.»

history.org.ua

«ХОРВАТИ». Encyclopedia of Ukrainian History (en ucraniano) 10. Naukova Dumka, NASU Institute of History of Ukraine. 2013. ISBN 978-966-00-1359-9. «Їх часто необґрунтовано називають також "білими хорватами". Це пов'язано з тим, що східноєвроп. Х. помилково ототожнюють з "хорватами білими" (згадуються в недатованій частині "Повісті временних літ" в одному ряду із сербами й хорутанами) та "білохорватами" (фігурують у трактаті візант. імп. Константина VII Багрянородного "Про управління імперією"); насправді в обох випадках ідеться про слов'ян. племена на Балканах – предків населення сучасної Хорватії... єдине з літописних племен, для котрого "Повість временних літ" не вказує територію розселення. Локалізація Х. у Прикарпатті та, можливо, Закарпатті базується на двох підставах: 1) у цих регіонах у 8—10 ст. поширені пам'ятки райковецької культури, притаманної всім східнослов'ян. племенам Правобережжя в зазначений час; 2) ця частина ареалу райковецької к-ри лежить поза межами розселення ін. літописних племен, згаданих у "Повісті временних літ". Гомогенність райковецьких старожитностей, які не членуються на відносно чіткі локальні варіанти, не дає змоги конкретизувати кордони Х. та їхніх сусідів (волинян/бужан на пн. та пн. сх., уличів на пд. сх. і тиверців на пд.). Певною особливістю райковецьких пам'яток Прикарпаття є поширеність городищ-сховищ, що були одночасно сакральними центрами (мали капища та "довгі будинки"-контини, призначені для общинних бенкетів-братчин).»

issn.org

portal.issn.org

Niederle, Josef (2015). «Alemure, Cumeoberg, Mons Comianus, Omuntesberg, Džrwáb, Wánít. Lokalizace záhadných míst z úsvitu dějin Moravy» [Localization of enigmatic places from the early history of Moravia and Slavs]. Skalničkářův rok. 71A. ISSN 1805-1170. Consultado el 21 de julio de 2020.

leykam-international.hr

Budak, 2018, p. 98. Budak, Neven (2018). Hrvatska povijest od 550. do 1100. [Croatian history from 550 until 1100]. Leykam international. ISBN 978-953-340-061-7. Archivado desde el original el 3 de octubre de 2022. Consultado el 12 de diciembre de 2022.

lnu.edu.ua

clio.lnu.edu.ua

Voitovych, Leontii (2011). «Проблема "білих хорватів"». Галицько-волинські етюди. Біла Церква. ISBN 978-966-2083-97-2. Consultado el 5 de julio de 2019. «Trans.: Proceeding from the above, Transcarpathian Croats and Croats lived near Dniester and San Rivers would be more correct to call Carpathian Croats, as Ya. Isayevich suggested, and not White Croats, as most Ukrainian and Russian authors write. White Croats were located in the upper reaches of the Vistula and Oder, in Saala and White Elster, where S. Panteleich sought out entire areas that still enjoyed autonomy in the 14th–15th centuries, and the remnants of toponymy.»

researchgate.net

Niederle, Josef (2015). «Alemure, Cumeoberg, Mons Comianus, Omuntesberg, Džrwáb, Wánít. Lokalizace záhadných míst z úsvitu dějin Moravy» [Localization of enigmatic places from the early history of Moravia and Slavs]. Skalničkářův rok. 71A. ISSN 1805-1170. Consultado el 21 de julio de 2020.

srce.hr

hrcak.srce.hr

Rončević, Dunja Brozović (1993). «Na marginama novijih studija o etimologiji imena Hrvat» [On some recent studies about the etymology of the name Hrvat]. Folia Onomastica Croatica (en croata) (2): 7-23. Consultado el 21 de agosto de 2020.
Matasović, Ranko (2019), «Ime Hrvata», Jezik (Croatian Philological Society) (en croata) (Zagreb) 66 (3): 81-97 .
Heršak y Nikšić, 2007, p. 262. Heršak, Emil; Nikšić, Boris (2007), «Hrvatska etnogeneza: pregled komponentnih etapa i interpretacija (s naglaskom na euroazijske/nomadske sadržaje)» [Croatian Ethnogenesis: A Review of Component Stages and Interpretations (with Emphasis on Eurasian/Nomadic Elements)], Migration and Ethnic Themes (en croata) 23 (3) .
Škegro, 2005, p. 13. Škegro, Ante (2005). «Two Public Inscriptions from the Greek Colony of Tanais at the Mouth of the Don River on the Sea of Azov». Review of Croatian History 1 (1).

vnu.edu.ua

evnuir.vnu.edu.ua

Kuchynko, 2015, pp. 139–140. Kuchynko, Mykhailo (2015). «Croats in Manuscripts: Problem of Ethno-tribal Belonging and Political Dependence (Historical Aspects)». РОЗДІЛ ІІІ. Історіографія. Джерелознавство. Архівознавство. Памʼяткознавство. Етнологія (en ucraniano) 7: 139-144.

web.archive.org

Budak, 2018, p. 98. Budak, Neven (2018). Hrvatska povijest od 550. do 1100. [Croatian history from 550 until 1100]. Leykam international. ISBN 978-953-340-061-7. Archivado desde el original el 3 de octubre de 2022. Consultado el 12 de diciembre de 2022.
А. В. Майоров (2017). «ХОРВА́ТЫ ВОСТОЧНОСЛАВЯ́НСКИЕ». Great Russian Encyclopedia (en ruso). Bolshaya Rossiyskaya Entsiklopediya, Russian Academy of Sciences. Archivado desde el original el 12 de diciembre de 2022. Consultado el 12 de diciembre de 2022. «По данным ср.-век. письм. источников и топонимии, хорваты локализуются на северо-западе Балкан (предки совр. хорватов); на части земель в бассейнах верхнего течения Эльбы, Вислы, Одры, возможно, и Моравы (белые хорваты, по-видимому, в значении "западные"); на северо-востоке Прикарпатья (отчасти и в Закарпатье).»

worldcat.org

Łowmiański, 2004, p. 25. Łowmiański, Henryk (2004). Nosić, Milan, ed. Hrvatska pradomovina (Chorwacja Nadwiślańska in Początki Polski) [Croatian ancient homeland] (en croata). Maveda. OCLC 831099194.
Łowmiański, 2004, p. 36–37, 40–43. Łowmiański, Henryk (2004). Nosić, Milan, ed. Hrvatska pradomovina (Chorwacja Nadwiślańska in Początki Polski) [Croatian ancient homeland] (en croata). Maveda. OCLC 831099194.
Łowmiański, 2004, p. 14. Łowmiański, Henryk (2004). Nosić, Milan, ed. Hrvatska pradomovina (Chorwacja Nadwiślańska in Początki Polski) [Croatian ancient homeland] (en croata). Maveda. OCLC 831099194.