Бойки (Ukrainian Wikipedia)

Analysis of information sources in references of the Wikipedia article "Бойки" in Ukrainian language version.

refsWebsite
Global rank Ukrainian rank
1st place
1st place
1,693rd place
14th place
3rd place
11th place
low place
7,268th place
7,934th place
66th place
3,412th place
1,081st place
2nd place
4th place
5th place
9th place
26th place
129th place
121st place
152nd place
low place
3,677th place
57th place
low place

academia.edu

books.google.com

  • Constantine Porphirogenetus. De administrando imperio. — Dumbarton Oaks, 1966. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 1 липня 2011.
  • Mykhailo Hrushevsky (1997) [1898]. Andrzej Poppe; Frank E. Sysyn; Uliana M. Pasiczny (ред.). History of Ukraine-Rus'. Volume 1: From Prehistory to the Eleventh Century. Marta Skorupsky. Canadian Institute of Ukrainian Studies Press. с. 161—162. ISBN 978-1-895571-19-6. Архів оригіналу за 24 грудня 2019. Процитовано 10 липня 2019. The second detail in Constantine's account, which supposedly points to the eastern Carpathians, is his reference to a 'place called Boiki (Boiki)' on the border with the White Serbs; for a long time this was considered — and some consider it still – to be a reference to the Ukrainian Boikos. That is very unlikely, however, because the location is too far east for the Serbs, nor is there any indication that the name of the Boikos was ever in such wide usage. So all we are left with to suggest the existence of a Rus' Croatia in the Carpathians is the Primary Chronicle ... Published by H. Jireiek, the Karten zur Geschichte (1897) also show the 'Boiki' on the Dnister (map 4). It is more likely that Boiki is a distorted variant of the name Boiohem, or Bohemia, as most scholars now believe... {{cite book}}: Cite має пустий невідомий параметр: |10= (довідка)
  • Gyula Moravcsik, ред. (1949). De administrando imperio. Pázmány Péter Tudományegyetemi Görög Filoĺ́ogiai Intézet. с. 130—131. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 10 липня 2019. ...should be modern Saxony, where remnants of Serbs (Sorbs) are still living. The name 'Boiki' has been much disputed over by specialists ... has proved that the 'place called Boiki' can only be Bohemia. Grégoire (L'Origine, 98) rejects Skok's proposal to read 'Boioi', and suggests 'Boimi'. C.'s account contains one serious inexactitude: namely, the statement that the Serbs lived 'in a place called by them Boiki'. Although we have documentary proof of the existence of Croats in Bohemia, we have none to suggest that Serbs lived there. Bohemia was in fact another neighbour of White Serbia

doi.org

eminak.net.ua

encyclopediaofukraine.com

  • Sofiia Rabii-Karpynska (2013 (перше видання 1984)). Boikos. Т. 1. University of Toronto Press. ISBN 978-0802033628. Архів оригіналу за 27 вересня 2019. Процитовано 10 липня 2019. The name boiko is thought to be derived from the frequent use of the particle boiie by the population. The Boikos are believed to be the descendants of the ancient Slavic tribe of White Croatians that came under the rule of the Kyivan Rus’ state during the reign of Prince Volodymyr the Great. Before the Magyars occupied the Danube Lowland this tribe served as a direct link between the Eastern and Southern Slavs. Some of the early Slav specialists, such as Pavel Šafařík and F. Rački, interpreted the remark of the Byzantine king Constantine VII Porphyrogenitus (10th century) that the ‘Boiky’ locality situated beyond Turkia (ie, Hungary) was the homeland of the White Serbs as a reference to the present Boiko region. This hypothesis is possibly true, but unproved. Likewise, no evidence exists to establish a connection between the name of the Boikos and the Celtic tribe of Boii, according to Yaroslav Pasternak. {{cite book}}: Проігноровано |work= (довідка)

history.org.ua

  • Бойки // Ін-т історії України НАН України. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 6 березня 2011.
  • Войналович В.А. (2003). БОЙКИ (Ukrainian) . Т. 1. Наукова думка, Інститут історії України НАН України. с. 688. ISBN 966-00-0734-5. Архів оригіналу за 25 червня 2016. Процитовано 10 липня 2019. Стосовно походження та етимології назви "Б." існує кілька гіпотез. Одні пов'язують її з особливостями психічного складу певної групи людей, ін. – з особливостями їхніх мовнодіалектичних ознак (бойківський говір – одна з пд.-зх. карпатських говірок – зберіг чимало архаїчних рис, переважно фонетичних та морфологічних). Достатньо обґрунтованою є гіпотеза, що пов'язує цю назву з етнонімом кельтських племен – "бойї", які мігрували у 6 ст. на Балкани і в Карпати. Подекуди Б. називають себе верховинцями. На Закарпатті назва "Б." мало поширена ... Гадають, що Б. – нащадки давнього слов'ян. племені білих хорватів, яких Володимир Святославич приєднав до Київської Русі {{cite book}}: Проігноровано |work= (довідка)
  • Вортман Д.Я., Косміна О.Ю. (2007). КАРПАТИ КРАЇНСЬКІ (Ukrainian) . Т. 4. Naukova Dumka, NASU Institute of History of Ukraine. ISBN 978-966-00-0692-8. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 10 липня 2019. Історико-етнографічні джерела кін. 18 – поч. 19 ст. фіксують наявність у К.У. субетнічних груп українців: бойків, лемків, гуцулів. {{cite book}}: Проігноровано |work= (довідка)

hrinchenko.com

issn.org

portal.issn.org

jstor.org

ludovakultura.sk

  • kultúru, Centrum pre tradičnú ľudovú. pujďaci - Centrum pre tradičnú ľudovú kultúru. https://www.ludovakultura.sk/ (sk-SK) . Процитовано 22 січня 2023.

web.archive.org

  • Бойки // Ін-т історії України НАН України. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 6 березня 2011.
  • Войналович В.А. (2003). БОЙКИ (Ukrainian) . Т. 1. Наукова думка, Інститут історії України НАН України. с. 688. ISBN 966-00-0734-5. Архів оригіналу за 25 червня 2016. Процитовано 10 липня 2019. Стосовно походження та етимології назви "Б." існує кілька гіпотез. Одні пов'язують її з особливостями психічного складу певної групи людей, ін. – з особливостями їхніх мовнодіалектичних ознак (бойківський говір – одна з пд.-зх. карпатських говірок – зберіг чимало архаїчних рис, переважно фонетичних та морфологічних). Достатньо обґрунтованою є гіпотеза, що пов'язує цю назву з етнонімом кельтських племен – "бойї", які мігрували у 6 ст. на Балкани і в Карпати. Подекуди Б. називають себе верховинцями. На Закарпатті назва "Б." мало поширена ... Гадають, що Б. – нащадки давнього слов'ян. племені білих хорватів, яких Володимир Святославич приєднав до Київської Русі {{cite book}}: Проігноровано |work= (довідка)
  • Sofiia Rabii-Karpynska (2013 (перше видання 1984)). Boikos. Т. 1. University of Toronto Press. ISBN 978-0802033628. Архів оригіналу за 27 вересня 2019. Процитовано 10 липня 2019. The name boiko is thought to be derived from the frequent use of the particle boiie by the population. The Boikos are believed to be the descendants of the ancient Slavic tribe of White Croatians that came under the rule of the Kyivan Rus’ state during the reign of Prince Volodymyr the Great. Before the Magyars occupied the Danube Lowland this tribe served as a direct link between the Eastern and Southern Slavs. Some of the early Slav specialists, such as Pavel Šafařík and F. Rački, interpreted the remark of the Byzantine king Constantine VII Porphyrogenitus (10th century) that the ‘Boiky’ locality situated beyond Turkia (ie, Hungary) was the homeland of the White Serbs as a reference to the present Boiko region. This hypothesis is possibly true, but unproved. Likewise, no evidence exists to establish a connection between the name of the Boikos and the Celtic tribe of Boii, according to Yaroslav Pasternak. {{cite book}}: Проігноровано |work= (довідка)
  • Constantine Porphirogenetus. De administrando imperio. — Dumbarton Oaks, 1966. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 1 липня 2011.
  • Mykhailo Hrushevsky (1997) [1898]. Andrzej Poppe; Frank E. Sysyn; Uliana M. Pasiczny (ред.). History of Ukraine-Rus'. Volume 1: From Prehistory to the Eleventh Century. Marta Skorupsky. Canadian Institute of Ukrainian Studies Press. с. 161—162. ISBN 978-1-895571-19-6. Архів оригіналу за 24 грудня 2019. Процитовано 10 липня 2019. The second detail in Constantine's account, which supposedly points to the eastern Carpathians, is his reference to a 'place called Boiki (Boiki)' on the border with the White Serbs; for a long time this was considered — and some consider it still – to be a reference to the Ukrainian Boikos. That is very unlikely, however, because the location is too far east for the Serbs, nor is there any indication that the name of the Boikos was ever in such wide usage. So all we are left with to suggest the existence of a Rus' Croatia in the Carpathians is the Primary Chronicle ... Published by H. Jireiek, the Karten zur Geschichte (1897) also show the 'Boiki' on the Dnister (map 4). It is more likely that Boiki is a distorted variant of the name Boiohem, or Bohemia, as most scholars now believe... {{cite book}}: Cite має пустий невідомий параметр: |10= (довідка)
  • Gyula Moravcsik, ред. (1949). De administrando imperio. Pázmány Péter Tudományegyetemi Görög Filoĺ́ogiai Intézet. с. 130—131. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 10 липня 2019. ...should be modern Saxony, where remnants of Serbs (Sorbs) are still living. The name 'Boiki' has been much disputed over by specialists ... has proved that the 'place called Boiki' can only be Bohemia. Grégoire (L'Origine, 98) rejects Skok's proposal to read 'Boioi', and suggests 'Boimi'. C.'s account contains one serious inexactitude: namely, the statement that the Serbs lived 'in a place called by them Boiki'. Although we have documentary proof of the existence of Croats in Bohemia, we have none to suggest that Serbs lived there. Bohemia was in fact another neighbour of White Serbia
  • Вортман Д.Я., Косміна О.Ю. (2007). КАРПАТИ КРАЇНСЬКІ (Ukrainian) . Т. 4. Naukova Dumka, NASU Institute of History of Ukraine. ISBN 978-966-00-0692-8. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 10 липня 2019. Історико-етнографічні джерела кін. 18 – поч. 19 ст. фіксують наявність у К.У. субетнічних груп українців: бойків, лемків, гуцулів. {{cite book}}: Проігноровано |work= (довідка)
  • Микола Нагірний. Внесок білих хорватів у процес етногенезу Українців // Емінак : науковий щоквартальник. — 2016. — Т. 1, № 1 (13) (січень-березень). — С. 20-26. — ISSN 1998-4634. Архівовано з джерела 4 березня 2020. Процитовано 29 травня 2022.

worldcat.org

search.worldcat.org