Єрвандідське царство (Ukrainian Wikipedia)

Analysis of information sources in references of the Wikipedia article "Єрвандідське царство" in Ukrainian language version.

refsWebsite

Global rank Ukrainian rank

2web.archive.org

1^st place

1interpretive.ru

low place

6,999^th place

1kulichki.net

4,907^th place

1,811^th place

1wikisource.org

27^th place

39^th place

interpretive.ru

Всесвітня історія. Енциклопедія. Том 2. 1957 р. Вірменія в III—I ст. до н. е. [Архівовано 27 грудня 2010 у Wayback Machine.]:
В Айраратському царстві утвердилася династія Оронтідів, або Ервандідів, яка вела своє походження від правителів XVIII сатрапії ахеменідського часу. Представник цієї династії Оронт (вірменською Єрванд) визнав владу Александра, але під час боротьби діадохів у 316 р. до н. е. Айраратське царство стало самостійним. Столицею царства було місто Армавір, розташоване на місці урартського Аргіштіхінілі. 220 року Айраратська область була захоплена Антіохом III і трохи згодом приєднана до власне Вірменії, яка відтепер почала називатися Великою. Таким чином, до кінця III ст. майже всі вірменські землі опинилися під владою Селевкідів.

kulichki.net

gumilevica.kulichki.net

«История Востока» (Восток в древности). Глава XXIX, ЗАКАВКАЗЬЕ И СОПРЕДЕЛЬНЫЕ СТРАНЫ В ПЕРИОД ЭЛЛИНИЗМА [Архівовано 12 липня 2015 у Wayback Machine.]. Часть 1. Независимые государства IV—III вв. до х.э.:
Оригінальний текст (рос.)
... Все это не помешало Антиоху III в 201 г., имея за спиной удачно завершенный восточный поход и победоносную войну с Египтом, устранить Ксеркса при посредничестве Антиохиды и обратить Софену в селевкидскую провинцию. Аналогичная судьба постигла в это же время царство Айрарат и его правителя - последнего Ерванда: Антиох III стремился укрепить свой тыл перед запланированным западным походом в Европу.

web.archive.org

Всесвітня історія. Енциклопедія. Том 2. 1957 р. Вірменія в III—I ст. до н. е. [Архівовано 27 грудня 2010 у Wayback Machine.]:
В Айраратському царстві утвердилася династія Оронтідів, або Ервандідів, яка вела своє походження від правителів XVIII сатрапії ахеменідського часу. Представник цієї династії Оронт (вірменською Єрванд) визнав владу Александра, але під час боротьби діадохів у 316 р. до н. е. Айраратське царство стало самостійним. Столицею царства було місто Армавір, розташоване на місці урартського Аргіштіхінілі. 220 року Айраратська область була захоплена Антіохом III і трохи згодом приєднана до власне Вірменії, яка відтепер почала називатися Великою. Таким чином, до кінця III ст. майже всі вірменські землі опинилися під владою Селевкідів.
«История Востока» (Восток в древности). Глава XXIX, ЗАКАВКАЗЬЕ И СОПРЕДЕЛЬНЫЕ СТРАНЫ В ПЕРИОД ЭЛЛИНИЗМА [Архівовано 12 липня 2015 у Wayback Machine.]. Часть 1. Независимые государства IV—III вв. до х.э.:
Оригінальний текст (рос.)
... Все это не помешало Антиоху III в 201 г., имея за спиной удачно завершенный восточный поход и победоносную войну с Египтом, устранить Ксеркса при посредничестве Антиохиды и обратить Софену в селевкидскую провинцию. Аналогичная судьба постигла в это же время царство Айрарат и его правителя - последнего Ерванда: Антиох III стремился укрепить свой тыл перед запланированным западным походом в Европу.

wikisource.org

uk.wikisource.org

Армения // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)