Білилівка (Ukrainian Wikipedia)

Analysis of information sources in references of the Wikipedia article "Білилівка" in Ukrainian language version.

refsWebsite

Global rank Ukrainian rank

8web.archive.org

1^st place

3history.org.ua

1,693^rd place

14^th place

2icm.edu.pl

2,656^th place

269^th place

2rada.gov.ua

324^th place

2^nd place

1ukrssr.com.ua

low place

710^th place

1wikimedia.org

low place

1demoscope.ru

548^th place

155^th place

1mashke.org

1,694^th place

138^th place

1ukrcensus.gov.ua

1,093^rd place

19^th place

1irbis-nbuv.gov.ua

5,555^th place

58^th place

1zt.gov.ua

low place

644^th place

demoscope.ru

Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. Демоскоп Weekly (російська) . Процитовано 17 березня 2023.

history.org.ua

Список населених місць Київської губернії (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Видання Київського губернського статистичного комітету. Київ, типографія Іванової, 1900. с. 284. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 30 січня 2022.
Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17-XII 1926 р.) (PDF). Інститут історії України НАН України. Бердичів. 1927 р. с. 171-173. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 30 січня 2022.

resource.history.org.ua

Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

icm.edu.pl

dir.icm.edu.pl

Białołówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 128. (пол.)
Białołówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 191. (пол.)

irbis-nbuv.gov.ua

Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся (російська) . Л. Похилевич. К.: Типографія Печерської Лаври, 1864. с. 255-258. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 29 січня 2022.

mashke.org

pop-stat.mashke.org

Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 30 січня 2022.

rada.gov.ua

w1.c1.rada.gov.ua

Облікова картка. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.

zakon.rada.gov.ua

Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. https://zakon.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 30 січня 2022.

ukrcensus.gov.ua

database.ukrcensus.gov.ua

Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

ukrssr.com.ua

Історія міст і сіл Української РСР. Білилівка, Ружинський район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 30 січня 2022.

web.archive.org

Список населених місць Київської губернії (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Видання Київського губернського статистичного комітету. Київ, типографія Іванової, 1900. с. 284. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 30 січня 2022.
Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17-XII 1926 р.) (PDF). Інститут історії України НАН України. Бердичів. 1927 р. с. 171-173. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 30 січня 2022.
Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 30 січня 2022.
Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
Облікова картка. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся (російська) . Л. Похилевич. К.: Типографія Печерської Лаври, 1864. с. 255-258. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 29 січня 2022.
Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки (PDF). Інститут історії України НАН України (українська) . Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 35, 202, 524. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 30 січня 2022.
Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. https://zakon.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 30 січня 2022.

wikimedia.org

commons.wikimedia.org

Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-87. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

zt.gov.ua

archive.zt.gov.ua

Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки (PDF). Інститут історії України НАН України (українська) . Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 35, 202, 524. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 30 січня 2022.