– Я беру за кредит по-різному, – почав він знов. – Найменше п’ятдесят процентів, сто, двісті, а то й п’ятсот.
Почувши це, я зблід.
– Ну, а з вас заради нашого знайомства я візьму тільки дванадцять з половиною процентів на… – Він зам’явся. – Ну, добре, я задовольнюсь тринадцятьма процентами на рік. Це вам підходить?
https://litarchive.in.ua/hobsek-onore-de-balzak#google_vignette
Пан де Трай – цвіт тодішнього дендизму, мав величезний успіх…
– Та й тепер ще має, – сказав граф де Борн, не зупиняючи повіреного [Дервіля]. – Ніхто так не носить фрак, ніхто краще від нього не править цугом. А як Максим грає в карти, їсть і п’є! Таких витончених манер не побачиш у цілому світі. Він знається на конях, на капелюхах, на картинах. Усі жінки до нестями закохані в нього. Він за рік проциндрює тисяч сто, хоч ніхто не знає, щоб у нього був маєток чи якась рента. Це тип мандрівного лицаря нашого часу, а мандрує він по салонах, будуарах, бульварах, це свого роду амфібія, бо в його вдачі чоловічих рис стільки ж, скільки й жіночих. Граф Максим де Трай – істота чудна, здатна на все і ні на що, його бояться і зневажають, він знає все і не тямить нічого, однаково може вчинити благодіяння і злочин. Він то підлий, то благородний бретер, більше закаляний у болото, ніж заплямований кров’ю; людина, яку може мучити клопіт, але не сумління, яку більше цікавлять відчуття, ніж думки, зовні – душа запальна, а насправді холодна, як лід; – блискуча ланка, що може об’єднати каторжників і людей вищого світу. Розум у Максима де Трай неабиякий. З таких людей іноді виходять Мірабо, Пітти, Ришельє, але частіше графи де Горни, Фук’є-Тенвілі і Коньяри.
https://litarchive.in.ua/hobsek-onore-de-balzak
