カトリック神戸中央教会の沿革 [History of the Kobe Central Catholic Church] (яп.). Kobe Central Catholic Church. Архів оригіналу за 17 грудня 2009. Процитовано 28 квітня 2010.
居留地の返還と繁栄 [The Return and Glory of the Settlement]. The Former Foreign Settlement of Kobe(яп.). Kyūkyoryūchi Renraku Kyōgikai. Архів оригіналу за 21 лютого 2013. Процитовано 13 січня 2013.
第二次世界大戦と戦後 [World War II and the Postwar Days]. The Former Foreign Settlement of Kobe(яп.). Kyūkyoryūchi Renraku Kyōgikai. Архів оригіналу за 21 лютого 2013. Процитовано 13 січня 2013.
kobe-u.ac.jp
lib.kobe-u.ac.jp
Tanioka-Sasaki 2001, pp. 211—226 Tanioka, Fumie; Sasaki, Tomoko (September 2001). Kōbe Kyoryūchi ni Okeru Ongaku (神戸居留地における音楽) [Music in the Foreign Settlement of Kobe] (PDF). Kobe University Faculty of Human Development Research Bulletin(яп.). 9 (1): 211—226.
Tanioka-Sasaki 2001, pp. 217—218 Tanioka, Fumie; Sasaki, Tomoko (September 2001). Kōbe Kyoryūchi ni Okeru Ongaku (神戸居留地における音楽) [Music in the Foreign Settlement of Kobe] (PDF). Kobe University Faculty of Human Development Research Bulletin(яп.). 9 (1): 211—226.
Soeda 2010, pp. 79–80 Soeda, Hitoshi (March 2010). 神戸外国人居留地と福原遊女・新撰組 [Fukuhara Courtesans and Shinsen-Gumi in Kobe's Foreign Concession and Mixed Residential Area] (PDF). Journal of Port Cities Studies(яп.) (5): 75—87.
kobe-u.ac.jp
医学部・医学部附属病院の前身（1869年-） [Antecedents of Kobe University Hospital and the School of Medicine (1869–)]. History of Kobe University(яп.). Kobe University. Процитовано 20 грудня 2014.
kobe.lg.jp
city.kobe.lg.jp
神戸港の歴史 [The History of the Port of Kobe] (яп.). Kobe City. Процитовано 28 квітня 2009.
旧居留地物語 旧居留地の概要 [Stories of the Former Settlement: Outline]. Stories of Architecture in Kobe(яп.). Kobe City. 24 грудня 2012. Архів оригіналу за 5 січня 2014. Процитовано 13 січня 2013.
外国人墓地 [The Foreign Cemetery]. Kōbe o Shiru(яп.). Kobe City. 3 березня 2011. Архів оригіналу за 13 серпня 2014. Процитовано 17 січня 2013.
kobeclub.org
History. Kobe Club. Архів оригіналу за 30 серпня 2007. Процитовано 28 квітня 2010.
kobeunionchurch.org
神戸ユニオン教会の歩み [The Growth of the Kobe Union Church]. About Our Church(яп.). Kobe Union Church. Архів оригіналу за 20 листопада 2008. Процитовано 28 квітня 2010.
kwansei.ac.jp
聖和大学、関西学院の合併へ向けての検討開始について [Seiwa University and Kwansei University considering merging] (яп.). Kwansei Gakuin University. Архів оригіналу за 7 листопада 2010. Процитовано 28 квітня 2010.
学校法人関西学院と合併しました。 [We have merged with Kwansei Gakuin University.] (japanese) . Kwansei Gakuin University. Архів оригіналу за 13 січня 2010. Процитовано 28 квітня 2010.
nagasaki-np.co.jp
Minogawa, Hiroyuki (30 грудня 2009). 世界遺産への旅 [3]旧グラバー住宅 [Journey to World Heritage [3]: The Former Glover Residence]. The Nagasaki Shimbun(яп.). Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 24 лютого 2013.
居留地の返還と繁栄 [The Return and Glory of the Settlement]. The Former Foreign Settlement of Kobe(яп.). Kyūkyoryūchi Renraku Kyōgikai. Архів оригіналу за 21 лютого 2013. Процитовано 13 січня 2013.
神戸旧居留地コース [Former Kobe Foreign Settlement Course]. Hyōgo Tourism Guide(яп.). Hyōgo Tourism Association. Архів оригіналу за 8 листопада 2012. Процитовано 13 січня 2013.
第二次世界大戦と戦後 [World War II and the Postwar Days]. The Former Foreign Settlement of Kobe(яп.). Kyūkyoryūchi Renraku Kyōgikai. Архів оригіналу за 21 лютого 2013. Процитовано 13 січня 2013.
旧居留地物語 旧居留地の概要 [Stories of the Former Settlement: Outline]. Stories of Architecture in Kobe(яп.). Kobe City. 24 грудня 2012. Архів оригіналу за 5 січня 2014. Процитовано 13 січня 2013.
カトリック神戸中央教会の沿革 [History of the Kobe Central Catholic Church] (яп.). Kobe Central Catholic Church. Архів оригіналу за 17 грудня 2009. Процитовано 28 квітня 2010.
神戸ユニオン教会の歩み [The Growth of the Kobe Union Church]. About Our Church(яп.). Kobe Union Church. Архів оригіналу за 20 листопада 2008. Процитовано 28 квітня 2010.
History. Kobe Club. Архів оригіналу за 30 серпня 2007. Процитовано 28 квітня 2010.
パルモア学院の歴史 [History of the Palmore Institute] (яп.). Palmore Institute. Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 28 квітня 2010.
聖和大学、関西学院の合併へ向けての検討開始について [Seiwa University and Kwansei University considering merging] (яп.). Kwansei Gakuin University. Архів оригіналу за 7 листопада 2010. Процитовано 28 квітня 2010.
学校法人関西学院と合併しました。 [We have merged with Kwansei Gakuin University.] (japanese) . Kwansei Gakuin University. Архів оригіналу за 13 січня 2010. Процитовано 28 квітня 2010.
外国人墓地 [The Foreign Cemetery]. Kōbe o Shiru(яп.). Kobe City. 3 березня 2011. Архів оригіналу за 13 серпня 2014. Процитовано 17 січня 2013.
Minogawa, Hiroyuki (30 грудня 2009). 世界遺産への旅 [3]旧グラバー住宅 [Journey to World Heritage [3]: The Former Glover Residence]. The Nagasaki Shimbun(яп.). Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 24 лютого 2013.
wikipedia.org
ja.wikipedia.org
Про підстави для такого рішення свідчить подія, що відбулася 4 лютого 1868 року, невдовзі після відкриття порту. Загін вояків провінції Бідзен, що рухався шляхом Сайґоку Кайдо[ja] в напрямку міста Нісіномія, перебуваючи перед храмом Санномія[ja] поблизу поселення, стріляв і поранив групу чужоземців (2-х осіб з ескорту британського посланника і двох французьких моряків), що намагалися перетнути його стрій. Цей так званий інцидент Кобе[ja] став першою справою для міжнародної дипломатії уряду Мейдзі[19].
Шібата Такенака[ja], якого сьоґунат Едо призначив магістратом префектури Хіого, брав участь у створенні поселення чужоземців. Він розробляв проєкт обхідного шляху від шляху Сайґоку Кайдо, що мав обійти гору Рокко[ja] із півночі. Цим він хотів унеможливити зіткнення між японцями та чужоземцями, адже шлях Сайґоку Кайдо торкався північного кута поселення[24]. Відповідальним за будівництво призначили магістрата Осаки Сайто Рокудзо. Обхідний шлях відходив від Сайґоку Кайдо біля річки Ішія[ja] в повіті Убара[ja], пролягав через Сомадані, гору Мая[ja], села Хігашіобу, Айну, Шіракава, і знову сходився в Окурадані в Акаші[25]. Обхідний шлях завершили перед відкриттям порту, однак після відкриття уряд Мейдзі побудував свій обхідний шлях, а цей закрив. Частина першого обхідного шляху досі існує як гірська туристична стежка під назвою Шлях Токуґава[26].
Від 10 вересня 1968-го до 2 лютого 1873 року, разом з просуванням будівництва, відбулося чотири такі аукціони[37][38]. Мінімальна резервна ціна[en] за оренду одного цубо землі в межах поселення становила два золоті рьо (2 єни), тоді як за межами поселення оренда цубо землі коштувала 12 сен[ja] і 5 рін[ja] (загалом 1/10 єни)[39]. На практиці землю купували і за більші ставки, ніж мінімальна резервна, наприклад, 11-ту ділянку, що виходила на головну вулицю Кьо-Мачі купила фірма Glover and Co.[en] за 8 єн і 2 сени[39]. Понад половину ділянок землі, 64, купили британці, 23 — німці, 15 — нідерландці, по 11 — американці та французи, одну — італієць. На ділянці, що залишилась, розмістився виконавчий комітет — виконавча гілка в місцевих органах самоврядування.[40][41]
Після балу в поселенні чужоземців, подібні заходи почали проводити і в інших місцях, наприклад, будівлі Ради префектури. Такі самі бали проводили і в Токіо, але вельможі регіону Кансай[ja], хоч і охоче приймали запрошення на бал, ніколи раніше бачили західних танців, тож дуже ніяковіли, коли їм доводилося танцювати. Основними відвідувачами цих балів були жителі поселення чужоземців і вельможі регіону Кансай. Як і ті бали, що відбувалися в токійській залі Рокумейкан[ja], вони стали символом модернізації регіону Кансай.[58]
Від 10 вересня 1968-го до 2 лютого 1873 року, разом з просуванням будівництва, відбулося чотири такі аукціони[37][38]. Мінімальна резервна ціна[en] за оренду одного цубо землі в межах поселення становила два золоті рьо (2 єни), тоді як за межами поселення оренда цубо землі коштувала 12 сен[ja] і 5 рін[ja] (загалом 1/10 єни)[39]. На практиці землю купували і за більші ставки, ніж мінімальна резервна, наприклад, 11-ту ділянку, що виходила на головну вулицю Кьо-Мачі купила фірма Glover and Co.[en] за 8 єн і 2 сени[39]. Понад половину ділянок землі, 64, купили британці, 23 — німці, 15 — нідерландці, по 11 — американці та французи, одну — італієць. На ділянці, що залишилась, розмістився виконавчий комітет — виконавча гілка в місцевих органах самоврядування.[40][41]
