Південнобережці (Ukrainian Wikipedia)

Thomsen, Vilhelm Ludvig Peter. Inscriptions de l'Orkhon déchiffrées : []. — Helsingfors, Impr. de la Société de littérature finnoise, 1896. — С. 140.
William Zebina Ripley (1899). The Races of Europe: A Sociological Study (Lowell Institute Lectures). D. Appleton and Company. с. 420–. crimean tatar language.

bbc.com

Прутский поход Петра I: за двумя зайцами [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.] — BBC

belnauka.by

doklady.belnauka.by

В. С. ПАНКРАТОВ, Е. И. КУШНЕРЕВИЧ, член-корреспондент О. Г. ДАВЫДЕНКО (2014). ПОЛИМОРФИЗМ МАРКЕРОВ Y-ХРОМОСОМЫ В ПОПУЛЯЦИИ БЕЛОРУССКИХ ТАТАР (рос.). Минск: Национальная академия наук Беларуси. с. 95.

bigenc.ru

old.bigenc.ru

ЧИНГИСХАН • Большая российская энциклопедия - электронная версия. old.bigenc.ru. Процитовано 16 вересня 2024.
Татарский язык [Архівовано 15 серпня 2020 у Wayback Machine.], БРЭ
Крымскотатарский язык [Архівовано 13 жовтня 2019 у Wayback Machine.], БРЭ
НОГАИ • Большая российская энциклопедия - электронная версия. old.bigenc.ru. Процитовано 22 вересня 2024.
Маріупольські греки [Архівовано 27 травня 2021 у Wayback Machine.], Велика російська енциклопедія, 2010
Велика російська енциклопедія: верховна влада належала хану-представнику династії Гіреїв, який був васалом тур. султана (офіційно закріплено в 1580-х рр., коли ім'я султана стало вимовлятися перед ім'ям хана під час п'ятничної молитви, що в мусульм. світі служило ознакою васалітету) [Архівовано 6 травня 2020 у Wayback Machine.]
БРЭ: ОСМА́НЫ [Архівовано 11 грудня 2019 у Wayback Machine.]: После завоевания Каира Селим I объявил себя халифом — наследником пророка Мухаммеда и главой всех мусульман-суннитов. За время его царствования территория Османской империи удвоилась.

books.google.com

Romani Studies (англ.). Gypsy Lore Society. 2004.
Kamusella, Nomachi та Gibson, 2016, с. 34. Kamusella, Tomasz; Nomachi, Motoki; Gibson, Catherine (2016). The Palgrave Handbook of Slavic Languages, Identities and Borders (англ.). Springer. ISBN 978-1-137-34839-5.
Geisenhainer та Lange, 2005, с. 430. Geisenhainer, Katja; Lange, Katharina (2005). Bewegliche Horizonte: Festschrift zum 60. Geburtstag von Bernhard Streck (нім.). Leipziger Universitätsverlag. ISBN 978-3-86583-078-4.
Kontevsky, A. (1928). Folk-Lore of Crimea. Weekly News Bulletin. Society for Cultural Relations with Foreign Countries (30-31): 6-7.
Садур, Валиахмет (15 травня 2022). Тюрки, татары, мусульмане (статьи, очерки, эссе) (рос.). Litres. с. 250. ISBN 978-5-04-001391-3.
Allworth, Edward (1998). The Tatars of Crimea: Return to the Homeland : Studies and Documents (англ.). Duke University Press. с. 225—227. ISBN 9780822319948.
Allworth, Edward (1988). Tatars of the Crimea: Their Struggle for Survival : Original Studies from North America, Unofficial and Official Documents from Czarist and Soviet Sources (англ.). Duke University Press. с. 55, 167—169. ISBN 9780822307587. Архів оригіналу за 31 березня 2023. Процитовано 5 жовтня 2019.
The Encyclopædia Britannica: The New Volumes, Constituting, in Combination with the Twenty-nine Volumes of the Eleventh Edition, the Twelfth Edition of that Work, and Also Supplying a New, Distinctive, and Independent Library of Reference Dealing with Events and Developments of the Period 1910 to 1921 Inclusive. Encyclopædia Britannica Company, Limited. 1911. с. 448–. Архів оригіналу за 19 березня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
Brian Glyn Williams (2001). The Crimean Tatars: The Diaspora Experience and the Forging of a Nation. BRILL. с. 37. ISBN 90-04-12122-6. Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2021.
Marc Weller; Stefan Wolff (2005). Autonomy, Self Governance and Conflict Resolution: Innovative approaches to Institutional Design in Divided Societies. Taylor & Francis. с. 81. ISBN 978-0-203-46191-4. Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2021.
Dahl, J. (2012). The Indigenous Space and Marginalized Peoples in the United Nations (англ.). Springer. с. 240—241. ISBN 978-1-137-28054-1. Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2021.
Vanguri, Star (2016). Rhetorics of Names and Naming (англ.). Routledge. с. 132—133. ISBN 978-1-317-43604-1. Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2021.
Uehling, Greta Lynn (2000). Having a Homeland: Recalling the Deportation, Exile, and Repatriation of Crimean Tatars (англ.). University of Michigan. с. 420—424. ISBN 978-0-599-98653-4. Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2021.
Skutsch, 2013, с. 1188. Skutsch, Carl (2013). Encyclopedia of the World's Minorities. New York: Routledge. ISBN 9781135193881. OCLC 863823479.

britannica.com

Tatar | people | Britannica. www.britannica.com (англ.). Архів оригіналу за 5 травня 2020. Процитовано 22 квітня 2023.

c-inform.info

В Крыму 4 740 школьников обучаются на крымскотатарском языке и почти 2 тыс. — на украинском. Архів оригіналу за 3 грудня 2017. Процитовано 2 грудня 2017.

cfuv.ru

sn-philol.cfuv.ru

К вопросу о миграционном потенциале крымских татар и перспективах репатриации (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 грудня 2018. Процитовано 3 грудня 2018.

cheloveknauka.com

В.А.Бушаков (1991). Тюркская этноойконимия Крыма. Институт языкознания Академии наук СССР, Москва. Архів оригіналу за 9 жовтня 2017. Процитовано 7 серпня 2019.

chersonesos.org

library.chersonesos.org

З.Ш. Навширванов (1929). Предварительные заметки о племенном составе тюркских народностей, пребывавших на юге Руси и в Крыму. Симферополь. Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 7 серпня 2019.

christusrex.org

CUMAN. Christusrex.org. Архів оригіналу за 16 жовтня 2012. Процитовано 24 жовтня 2012.

colta.ru

Как переписывали историю Крыма (How the Crimean history was rewritten). Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 20 червня 2020.

comments.ua

ua.comments.ua

Кримськотатарська діаспора Туреччини заявляє, що ніколи не визнає анексію Криму Росією. Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 30 липня 2014.

crimea-is-ukraine.org

Шість століть разом. Сторінки історії забутого народу. crimea-is-ukraine.org (укр.). Процитовано 11 липня 2024.

crimealib.ru

Акчокраклы, Осман Татарские тамги в Крыму, Симферополь, 1927

crimeanreview.ru

Трепавлов, Вадим (2019). Степной щит Юрта: формирование ногайского населения Крымского ханства (XVI – первая половина XVII в.). Крымское историческое обозрение (рос.). № 2. с. 108—125. doi:10.22378/kio.2019.2.108-125. Процитовано 21 грудня 2024.

ctrcenter.org

Про Кримських Татар. Крымскотатарский Ресурсный Центр (укр.). Процитовано 13 липня 2024.
manager (19 лютого 2023). Тати, Ногаї та Ялибойлю, – хто це такі?. Крымскотатарский Ресурсный Центр (укр.). Процитовано 13 липня 2024.
Про Кримських Татар. Крымскотатарский Ресурсный Центр (укр.). Процитовано 29 травня 2024.

cyberleninka.ru

Наукова стаття, Бекіров Н. В., 2015 рік, Сімферополь: «До питання про самоназву кримських татар»
Эльвира Кемал. Об этнониме «крымские татары»: анализ исторических источников // Крымское историческое обозрение. — 2022. — Т. 9, № 2. — С. 51-62. — DOI:10.22378.
Тюрин А. М. Генетический портрет литовских татар и феномен «Монгольские завоевания 13 века» // Вестник Оренбургского государственного университета. — 2017. — № 5.
Рожанский И. Л. Литовские татары. Днк-родословные и их корни в степях Евразии // Исторический формат. — 2016.
Тюрин А. М. Калмыки, караногайцы, кубанские ногайцы и крымские татары – геногеографический и геногенеалогический аспекты // Журнал Фронтирных Исследований. — 2017. — № 2.

Тюрин А. М. Калмыки, караногайцы, кубанские ногайцы и крымские татары – геногеографический и геногенеалогический аспекты // Журнал Фронтирных Исследований. — 2017. — № 2.

По диаграмме, приведенной в отмеченной публикации (стр. 79), у крымских татар около 5,0 % носителей гаплогруппы С. Данные по общей выборке гаплогруппы крымских татар (229 образцов) привел автор публикации (Муратов, 2016). По диаграмме (стр. 32) носителей гаплогруппы С у татар примерно 2,0 %. Будем считать, что у крымских татар 2,0-5,0 % носителей гаплогруппы С. По генетическому портрету каранагайцы, кубанские ногайцы и крымские татары являются европеоидами с небольшой примесью центрально-азиатского (монгольского) компонента. Не вызывает сомнений, что монгольские гаплогруппы попали к ним от калмыков.

Зайцев Илья Владимирович Где останавливались крымские послы в Москве и московские послы при дворе крымского хана в XVI В. ? [Архівовано 2 червня 2021 у Wayback Machine.]

demoscope.ru

Всесоюзная перепись населения 1939 г. Распределение городского и сельского населения регионов РСФСР по национальности и полу. Крымская АССР. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 30 серпня 2013.
Всесоюзная перепись населения 1939 года. Крымская АССР. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 27 лютого 2014.
Всесоюзная перепись населения 1926 года. Национальный состав населения по регионам РСФСР. Крымская АССР. Архів оригіналу за 10 жовтня 2017. Процитовано 30 серпня 2013.
Населення Таврійської губернії за переписом 1897 р. Архів оригіналу за 27 лютого 2014. Процитовано 4 вересня 2011.

doi.org

Marushiakova та Popov, 2004, с. 156. Marushiakova, Elena; Popov, Vesselin (2004). Segmentation vs. consolidation: The example of four Gypsy groups in CIS (PDF). Romani Studies. 14 (2): 145—191. doi:10.3828/rs.2004.6.
Marushiakova та Popov, 2004, с. 154. Marushiakova, Elena; Popov, Vesselin (2004). Segmentation vs. consolidation: The example of four Gypsy groups in CIS (PDF). Romani Studies. 14 (2): 145—191. doi:10.3828/rs.2004.6.
Трепавлов, Вадим (2019). Степной щит Юрта: формирование ногайского населения Крымского ханства (XVI – первая половина XVII в.). Крымское историческое обозрение (рос.). № 2. с. 108—125. doi:10.22378/kio.2019.2.108-125. Процитовано 21 грудня 2024.
Comas, D., Plaza, S., Wells, R. et al. Admixture, migrations, and dispersals in Central Asia: evidence from maternal DNA lineages. Eur J Hum Genet 12, 495—504 (2004). https://doi.org/10.1038/sj.ejhg.5201160
Crimean Tatars were excluded from the admixture analysis since their geographic position corresponds more to Europe rather than Central Asia, and their mtDNA pool is completely of West Eurasian origin.
Lkhagvasuren, Gavaachimed; Shin, Heejin; Lee, Si Eun; Tumen, Dashtseveg; Kim, Jae-Hyun; Kim, Kyung-Yong; Kim, Kijeong; Park, Ae Ja; Lee, Ho Woon (14 вер. 2016 р.). Molecular Genealogy of a Mongol Queen’s Family and Her Possible Kinship with Genghis Khan. PLOS ONE (англ.). Т. 11, № 9. с. e0161622. doi:10.1371/journal.pone.0161622. ISSN 1932-6203. Процитовано 10 вересня 2024.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
Yamamoto, Toshimichi; Senda, Tomoki; Horiba, Daiki; Sakuma, Masayoshi; Kawaguchi, Yuuka; Kano, Yuuichi (1 січня 2013). Y-chromosome lineage in five regional Mongolian populations. Forensic Science International: Genetics Supplement Series. Progress in Forensic Genetics 15 (англ.). 4 (1): e260—e261. doi:10.1016/j.fsigss.2013.10.133. ISSN 1875-1768.

dx.doi.org

Исхаков Салават Мидхатович. К вопросу о численности крымских татар 1917-1941 гг. // Исторический вестник. — Москва, 2020. — Т. 34. — DOI:10.35549/HR.2021.2020.34.004.
Эльвира Кемал. Об этнониме «крымские татары»: анализ исторических источников // Крымское историческое обозрение. — 2022. — Т. 9, № 2. — С. 51-62. — DOI:10.22378.
Wells, RS; Yuldasheva, N; Ruzibakiev, R. et al. The Eurasian heartland: a continental perspective on Y-chromosome diversity : [арх. 18 січня 2017] : [англ.] // Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America : journal. — 2001. — Vol. 98 (серпень). — С. 2. — ISSN 0027-8424. — DOI:10.1073/pnas.171305098. — PMID 11526236.

dt.ua

Рада визнала кримських татар корінним народом у складі України [Архівовано 28 листопада 2019 у Wayback Machine.]. Mirror Weekly. 20 March 2014

duvarenglish.com

English, Duvar (28 січня 2021). Turkey's Eskişehir makes the list of top 10 safest cities in the world. https://www.duvarenglish.com/turkeys-eskisehir-makes-the-list-of-top-10-safest-cities-in-the-world-news-56051 (tr-TR) . Процитовано 6 жовтня 2024.

e-reading.by

Возгрин В. Е. Исторические судьбы крымских татар [Архівовано 15 квітня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)

elibrary.ru

Исхаков Салават Мидхатович. К вопросу о численности крымских татар 1917-1941 гг. // Исторический вестник. — Москва, 2020. — Т. 34. — DOI:10.35549/HR.2021.2020.34.004.
Кондратюк Г. Н. КРЫМСКОТАТАРСКИЕ ШКОЛЫ В МЕЖВОЕННЫЙ ПЕРИОД (1921–1928) // Ученые записки Крымского инженерно-педагогического университета. Серия: Филология. История. — Симферополь, 2020. — № 2.
Юсупов Ю. М. О некоторых направлениях исследований ногайского генофонда // Ногайцы: XXI век. История. Язык. Культура. От истоков - к грядущему. — Черкесск : КЧИГИ, 2019. — С. 139.
Ж. М. Сабитов Популяционно-генетические исследования тюркских народов на современном этапе // Золотоордынская цивилизация, 2016, С. 337
Skhalyakho R.A., Chukhryaeva M.I., Agdzhoyan A.T., Zaporozhchenko V.V., Markina N.V., Yusupov Yu.M., Shaykheev R.R., Pocheshkhova E.A., Balanovskaya E.V. ГЕНОФОНДЫ НОГАЙЦЕВ В КОНТЕКСТЕ НАСЕЛЕНИЯ СТЕПНОГО ПОЯСА ЕВРАЗИИ (ПО МАРКЕРАМ Y-ХРОМОСОМЫ) // Золотоордынская цивилизация. — 2016. — ISSN 2308-1856.
С.В. Думин et al. Этногенетические связи литовских татар: исторические корни литовско-татарского дворянства // ЗОЛОТООРДЫНСКАЯ ЦИВИЛИЗАЦИЯ. — Казань, 2016. — № 9.
Abibullayeva Крымскотатарская интеллигенция — жертва политических репрессий 1920-ых — 1930-ых

ellib.org.ua

politics.ellib.org.ua

Филон Джалалія, полковник прилуцький, полковник кропивнянський, дипломат, наказний гетьман визвольної армії. - Козацькі вожді України. Історія України в образах її вождів та полководців XV - XIX столітью Книги І і ІІ: Історичні есе. politics.ellib.org.ua. Процитовано 4 грудня 2024.

encyclopediaofukraine.com

Nogay Tatars. www.encyclopediaofukraine.com. Процитовано 26 вересня 2024.

espreso.tv

ru.espreso.tv

Адас Якубаускас: Я всегда говорю крымским татарам не выезжайте, оккупация не вечна - новости Еспресо TV | Украина. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 2 лютого 2019.

esu.com.ua

Куртієв Р. І., Туранли Ф. Ґ. Кримські татари [Архівовано 19 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

etcetera.media

Как крымские татары оказались в Литве 600 лет назад? | Новости и аналитика : Украина и мир : EtCetera. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 2 лютого 2019.

europa.eu

europarl.europa.eu

EU Association Agreement with Ukraine // European Parliament resolution of 11 February 2021 on the implementation of the EU Association Agreement with Ukraine (2019/2202(INI)) [Архівовано 14 квітня 2021 у Wayback Machine.], сторінка 19, стаття 60 — 11 лютого 2021

...which stems from the inalienable right of the indigenous Crimean Tatar people to self-determination... — що випливає з невід’ємного права корінного кримськотатарського народу на самовизначення

gokturkanitlari.appspot.com

Kül Tiğin (Gültekin) Yazıtı Tam Metni (Full text of Kul Tigin monument with Turkish transcription). Архів оригіналу за 7 січня 2014. Процитовано 5 квітня 2014.
Bilge Kağan Yazıtı Tam Metni (Full text of Bilge Khagan monument with Turkish transcription). Архів оригіналу за 7 січня 2014. Процитовано 5 квітня 2014.

google.ru

books.google.ru

Сквозь века, Том 1, Академия, 1995. Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 20 грудня 2019.

The Rev. Thos. Milner. The Crimea, its Ancient and Modern History. — London : Longman, 1855. — С. 366—367.

They still retain the custom of their ancestors, of eating the flesh of colts, and esteem it a delicacy. A young mare is the «fatted calf» killed to greet the arrival of a welcome guest ; and this is deemed the greatest mark of attention that can be shown to a stranger.

Исхаков Д. М. Проблемы становления и трансформации татарской нации. — Мастер Лайн, 1997. — С. 246.

Т. Моллаев. Новый взгляд на историю осетинского народа. История, языкознание, этногенез. 2022. ISBN 978-5-04-241809-9

Следует отметить то, что аланы до погромов Тамерлана в XIV веке были самым многочисленным народом Северного Кавказа, поэтому исконные этнические территории их прямых

потомков - современных карачаево-балкарцев по сравнению с другими северокавказскими народами занимают самые протяжённые пространства вдоль Кавказского хребта.

Gulnara Bekirova: Крымскотатарская проблема в СССР: 1944—1991 [Архівовано 31 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
Gulnara Bekirova Crimea and the Crimean Tatars in XIX—XXth centuries [Архівовано 31 жовтня 2020 у Wayback Machine.], 2005, page 95
Zarubin: Без победителей: из истории Гражданской войны в Крыму [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.], 2008, p. 704

google.ru

Вера Борисовна Ковалевская. Кавказ и Аланы. — Наука, Гл. ред. вост. лит. 1984 — С. 7.

Александр Дзиковицкий. Этнокультурная история казаков. Часть I. Скифский фундамент. Книга 1. 2017. ISBN 978-5-04-022875-1

Из таких последних (выживших) на сегодня самыми жизнеспособными оказались три побега запорожские казаки (Днепровские асы), донские казаки (асы Подонья и Приазовья) и северокавказские асы-аланы (балкарцы и карачаевцы).

gov.pl

Tatarzy - Mniejszości Narodowe i Etniczne - Portal Gov.pl. Mniejszości Narodowe i Etniczne (pl-PL) . Процитовано 23 травня 2024.

handvorec.ru

Герцен, Могаричев Крепость драгоценностей. Кырк-Ор. Чуфут-кале. [Архівовано 29 липня 2020 у Wayback Machine.], 1993, pages 58—64. — ISBN 5-7780-0216-5.

history.org.ua

Соболєва О. В. УКРАЇНА, ДЕРЖАВА: КРИМСЬКІ ТАТАРИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 1 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2018. — 608 с.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=1.14.%207

resource.history.org.ua

ЕІУ: КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1700 [Архівовано 30 серпня 2020 у Wayback Machine.]: Договір складався з преамбули та 14 статей. Передбачав перемир'я на 30 років (преамбула, ст. 1). Рос. д-ва звільнялася від виплати щорічної данини («дачі») Кримському ханату (ст. 8), отримала право тримати в Осман. імперії постійного посла (ст. 13).

hurriyetdailynews.com

Eskişehir maintains top position among students’ favorites: Research - Türkiye News. Hürriyet Daily News (англ.). 16 листопада 2023. Процитовано 6 жовтня 2024.

iccrimea.org

Henryk Jankowski. Crimean Tatars and Noghais in Turkey [Архівовано 16 березня 2002 у Wayback Machine.] // a slightly edited version of the paper with the same title that appeared in Türk Dilleri Arastirmalari [Studies on the Turkic Languages] 10 (2000): 113—131, distributed by Sanat Kitabevi, Ankara, Turkey. A Polish version of this paper was published in Rocznik Tatarów Polskich (Journal of Polish Tatars), vol. 6, 2000, 118—126.
The Crimean Tatar National Movement and the American Diaspora. Архів оригіналу за 24 грудня 2022. Процитовано 29 січня 2021.

iea.ras.ru

journals.iea.ras.ru

Алексей Валерьевич Иванов. Об истории антропологического изучения татар Крымского полуострова // Вестник антропологии. — Москва : Институт этнологии и антропологии им. Н.Н. Миклухо-Маклая, 2018. — Т. 44, № 4.

Гірські татари цих трьох сіл мають особливий тип обличчя, що відрізняє їх від усіх інших гірських татар. Дуже видовжені обличчя, непропорційно довгий і вигнутий ніс і високі стиснуті з боків голови — все це робить більшість із них дуже карикатурними, а решта — менш карикатурні та мають вигляд, принаймні, сатирів ... Татари, що живуть тут (в Алупці), мають схожість з жителями Сімеїзу і Лімени: така ж дивовижна будова голови і обличчя, світле або каштанове волосся, що рідко зустрічається у кримських татар, а також у греків чи турків

inmo.org.ua

Кримчаки // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

instagram.com

Instagram. www.instagram.com. Процитовано 2 жовтня 2023.

iq.net.ua

Киримли чи татари?. IQ (укр.). 4 листопада 2022. Процитовано 27 вересня 2024.

islam.in.ua

Польские и литовские татары в борьбе за независимый Крым в 1918 году. Ислам в Украине (рос.). Процитовано 11 липня 2024.

islamansiklopedisi.org.tr

İslâm Ansiklopedisi^[en]: PRUT ANTLAŞMASI [Архівовано 29 листопада 2020 у Wayback Machine.]//Osmanlılar ile Ruslar arasında Prut nehri kenarında 1123'te (1711) yapılan savaştan sonra imzalanan antlaşma.

issn.org

portal.issn.org

Wells, RS; Yuldasheva, N; Ruzibakiev, R. et al. The Eurasian heartland: a continental perspective on Y-chromosome diversity : [арх. 18 січня 2017] : [англ.] // Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America : journal. — 2001. — Vol. 98 (серпень). — С. 2. — ISSN 0027-8424. — DOI:10.1073/pnas.171305098. — PMID 11526236.
Skhalyakho R.A., Chukhryaeva M.I., Agdzhoyan A.T., Zaporozhchenko V.V., Markina N.V., Yusupov Yu.M., Shaykheev R.R., Pocheshkhova E.A., Balanovskaya E.V. ГЕНОФОНДЫ НОГАЙЦЕВ В КОНТЕКСТЕ НАСЕЛЕНИЯ СТЕПНОГО ПОЯСА ЕВРАЗИИ (ПО МАРКЕРАМ Y-ХРОМОСОМЫ) // Золотоордынская цивилизация. — 2016. — ISSN 2308-1856.

istpravda.com.ua

Киримли - це татари з Криму. Історична правда. Процитовано 27 вересня 2024.

ji.lviv.ua

Адас Якубаускас Литовські татари. www.ji.lviv.ua. Процитовано 11 липня 2024.

jstor.org

Ross, E. Denison; Vilhelm Thomsen. The Orkhon Inscriptions: Being a Translation of Professor Vilhelm Thomsen's Final Danish Rendering : [англ.] // Bulletin of the School of Oriental Studies, University of London : journal. — Vol. 5, № 4, 1930. — С. 861—876. — JSTOR 607024.

kaznpu.kz

irq.kaznpu.kz

The Kultegin's Memorial Complex. Процитовано 5 квітня 2014.

kia.hu

The population of Romania according to nationality, 1930-1992 Архівовано березень 23, 2019 на сайті Wayback Machine. Hungarians in Transylvania between 1870 and 1995

kiriminsesigazetesi.com

Gazetesi, Kırım'ın Sesi (16 січня 2020). Tatar tügülmen, degenlerge!. Kırım'ın Sesi Gazetesi (тур.). Процитовано 15 вересня 2024.

kitap.net.ru

В. Е. Возгрин. Исторические судьбы крымских татар.

korrespondent.net

ua.korrespondent.net

В Україні знімуть фільм про сталінські репресії проти кримських татар. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 24 червня 2013.

krimoved.crimea.ua

Василий Зуев. Выписка из путешественных записок Василья Зуева, касающихся до полуострова Крыма. 1782 г. Архів оригіналу за 24 червня 2015. Процитовано 17 червня 2015.

krymr.com

ru.krymr.com

Serhiy Hromenko «Все было не так»: зачем Россия переписывает историю Крыма [Архівовано 28 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
Расстрел 17 апреля 1938 года [Архівовано 24 квітня 2017 у Wayback Machine.]. RFEL
Семена, Микола. Сергей Громенко против «лысенковщины» в истории Крыма (російською) . Крим.Реалії. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 19-05-2020.
Эмир Достим. Тревога вместо надежды. Почему в школах крымскотатарского языка становится меньше [Архівовано 8 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Крым. Реалии, 01.09.2015

ua.krymr.com

Кримсько-український союз: битва під Жовтими Водами. Крым.Реалии (укр.). 16 травня 2016. Процитовано 22 липня 2024.

likbez.org.ua

Громенко, Сергій. Крымские татары не могут называть себя коренным народом? (російською) . LІКБЕЗ. Архів оригіналу за 12 березня 2019. Процитовано 26-05-2020.

malayaencyklopediya.com

Малая Советская энциклопедия // Крымская АССР. Архів оригіналу за 10 березня 2019. Процитовано 25 травня 2020.

megabook.ru

Крымские татары — Мегаэнциклопедия Кирилла и Мефодия — статья (рос.). Энциклопедия Кирилла и Мефодия. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 21 червня 2019.

meisterdrucke.ie

MeisterDrucke. A Tatar of Crimea, Plate 84 from 'Collection of One Hundred Prints Representing the Different Nations of the Levant' by Charles de Ferriol, Engraved by Philippe Simonneau, 1707-08. MeisterDrucke (англ.). Процитовано 2 жовтня 2024.

montescalearning.com

Marushiakova та Popov, 2004, с. 156. Marushiakova, Elena; Popov, Vesselin (2004). Segmentation vs. consolidation: The example of four Gypsy groups in CIS (PDF). Romani Studies. 14 (2): 145—191. doi:10.3828/rs.2004.6.
Marushiakova та Popov, 2004, с. 154. Marushiakova, Elena; Popov, Vesselin (2004). Segmentation vs. consolidation: The example of four Gypsy groups in CIS (PDF). Romani Studies. 14 (2): 145—191. doi:10.3828/rs.2004.6.

narod.ru

vostlit.narod.ru

Бутков П. Г. Материалы для новой истории Кавказа с 1722 по 1803 год // Глава 39. Из исторической выписки о Нагайцах, сочиненной в августье 1754 года. Архівовано грудень 18, 2018 на сайті Wayback Machine. — Санкт-Петербург, 1869. — С. 185—186.

nature.com

Comas, D., Plaza, S., Wells, R. et al. Admixture, migrations, and dispersals in Central Asia: evidence from maternal DNA lineages. Eur J Hum Genet 12, 495—504 (2004). https://doi.org/10.1038/sj.ejhg.5201160
Crimean Tatars were excluded from the admixture analysis since their geographic position corresponds more to Europe rather than Central Asia, and their mtDNA pool is completely of West Eurasian origin.

nbuv.gov.ua

dspace.nbuv.gov.ua

Zmerzly: Политические репрессии среди крымскотатарских преподавателей Крымского государственного университета им. Фрунзе [Архівовано 8 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Hayali: Крымские татары в репрессивно-карательной политике в Крымской АССР [Архівовано 30 листопада 2020 у Wayback Machine.]

nexto.pl

Jankowski, Henryk (2010). Język krymskotatarski (PDF) (польська) . Warszawa: Wydawnictwo Akademickie Dialog. с. 31. ISBN 978-83-8002-615-5.

nih.gov

ncbi.nlm.nih.gov

Wells, RS; Yuldasheva, N; Ruzibakiev, R. et al. The Eurasian heartland: a continental perspective on Y-chromosome diversity : [арх. 18 січня 2017] : [англ.] // Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America : journal. — 2001. — Vol. 98 (серпень). — С. 2. — ISSN 0027-8424. — DOI:10.1073/pnas.171305098. — PMID 11526236.

nsi.bg

censusresults.nsi.bg

Население по местоживеене, възраст и етническа група Архівовано червень 2, 2012 на сайті Wayback Machine. Преброяване 2011 окончателни резултати

oriental-world.org.ua

Н. С. Сеїтяг'яєв. До питання про чисельність мусульманського тюркського населення у кримському ханстві наприкінці XVIII ст. // Східний світ. — 2019. — № 1. — С. 53-72.

philology.ru

Баскаков - К вопросу о классификации тюркских языков. www.philology.ru. Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 16 лютого 2017.

pism.pl

Socio-Political Situation of the Crimean Tatars [Архівовано 21 мая 2024 у Wayback Machine.] // Polski Instytut Spraw Międzynarodowych — 14.04.2021

plos.org

journals.plos.org

Lkhagvasuren, Gavaachimed; Shin, Heejin; Lee, Si Eun; Tumen, Dashtseveg; Kim, Jae-Hyun; Kim, Kyung-Yong; Kim, Kijeong; Park, Ae Ja; Lee, Ho Woon (14 вер. 2016 р.). Molecular Genealogy of a Mongol Queen’s Family and Her Possible Kinship with Genghis Khan. PLOS ONE (англ.). Т. 11, № 9. с. e0161622. doi:10.1371/journal.pone.0161622. ISSN 1932-6203. Процитовано 10 вересня 2024.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)

podrobnosti.ua

В Турции проживают до 6 миллионов потомков крымских татар. Архів оригіналу за 2 червня 2019. Процитовано 2 червня 2019.

qrim.org

Гравюра «Обитатель Татарского Крыма, 1700 год». | QRim - всё о Крыме (ru-RU) . Процитовано 2 жовтня 2024.

qtmm.org

70-летие Рустема Меметова. qtmm.org. Архів оригіналу за 24 березня 2014. Процитовано 20 лютого 2018.

rada.gov.ua

Прийнято Закон «Про корінні народи України» [Архівовано 1 липня 2021 у Wayback Machine.] // Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України. — 01.07.2021.

zakon4.rada.gov.ua

Про визнання геноциду кримськотатарського народу | від 12.11.2015 № 792-VIII. zakon4.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 12 березня 2016.

researchgate.net

Viikberg J., Kurs O. Estonians in Crimea // Yearbook of Population Research in Finland. — 2003. — Vol. 39. — P. 171-180. https://www.researchgate.net (англ.). Процитовано 10.04.2020.

revues.org

monderusse.revues.org

«Hijra and Forced Migration from Nineteenth-Century Russia to the Ottoman Empire» [Архівовано 11 червня 2007 у Wayback Machine.], by Bryan Glynn Williams, Cahiers du Monde russe, 41/1, 2000, pp. 79–108.

rk.gov.ru

minfo.rk.gov.ru

Обычаи и традиции, пережившие века. / Под ред. Рябчикова Л. А.,– Симферополь, 2019.  – 416 с. : фото. — C. 20

monm.rk.gov.ru

На крымскотатарском и украинском языках в Крыму обучаются чуть более 3 % детей. [Архівовано 7 квітня 2017 у Wayback Machine.] Министерство образования, науки и молодежи Республики Крым.

gkmn.rk.gov.ru

Ибадлаев Р. Крымскотатарская кухня. Оригинальные рецепты Ибадлаева Рустема.. — Симферополь : ГАУ РК «Медиацентр им. И. Гаспринского», 2019. — 220 с. — ISBN 978-5-6042974-8-3.

rosstat.gov.ru

Национальный состав населения Российской Федерации согласно переписи населения 2021 года. Архів оригіналу за 30 грудня 2022. Процитовано 5 січня 2023.

runivers.ru

В. Д. Смірнов. Крымское ханство под верховенством Оттоманской порты [Архівовано 22 червня 2020 у Wayback Machine.], 13 сторінка в документі

ruslang.ru

vja.ruslang.ru

М. Моллова. Опыт фонетической (консонантической) классификации тюркских языков и диалектов огузской группы / Н. И. Толстой // Вопросы языкознания. — Москва : Издательство "Наука", 1968. — № 3. — С. 92-93.

sciencedirect.com

Yamamoto, Toshimichi; Senda, Tomoki; Horiba, Daiki; Sakuma, Masayoshi; Kawaguchi, Yuuka; Kano, Yuuichi (1 січня 2013). Y-chromosome lineage in five regional Mongolian populations. Forensic Science International: Genetics Supplement Series. Progress in Forensic Genetics 15 (англ.). 4 (1): e260—e261. doi:10.1016/j.fsigss.2013.10.133. ISSN 1875-1768.

socionauki.ru

Э. С. Кульпин. Крымские татары: эволюция самоидентификации // Историческая психология и социология истории. — 2013. — № 2. — С. 86-94.
Э. С. Кульпин. Крымские татары: эволюция самоидентификации // Историческая психология и социология истории. — 2013. — № 2. — С. 86.
Э. С. Кульпин. Крымские татары: эволюция самоидентификации // Историческая психология и социология истории. — 2013. — № 2. — С. 87.

stat.gov.pl

GUS. Tablice z ostatecznymi danymi w zakresie przynależności narodowo-etnicznej, języka używanego w domu oraz przynależności do wyznania religijnego. stat.gov.pl (пол.). Архів оригіналу за 28 вересня 2023. Процитовано 7 жовтня 2023.

sum20ua.com

Кримці // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.

tatar-congress.org

Алёна Низамова (8 вересня 2018). Татары Казахстана. Всемирный конгресс татар (рос.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2022. Процитовано 26 листопада 2022.

tataroved.ru

«Соколовський С. Ст.» «Татарська проблема» у всеросійській перепису населення [Архівовано 2 червня 2019 у Wayback Machine.]
«Татарская проблема» во всероссийской переписи населения. С. В. Соколовский, член Комиссии Института этнологии и антропологии РАН по подготовке переписного инструментария.: татары крымские (ногаи крымские, кърым татар, нугай татар, тат (с родным языком крымско-татарским), литовские татары)

turlocman.ru

Этническая история крымских татар. www.turlocman.ru. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 19 січня 2016.

ukrcensus.gov.ua

2001.ukrcensus.gov.ua

Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 липня 2013.
Перепис 2001 року. Розподіл населення окремих національностей за іншими мовами, крім рідної, якими володіють. Архів оригіналу за 1 травня 2013. Процитовано 9 липня 2013.
Перепис населення 2001 року. Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 9 липня 2013.

database.ukrcensus.gov.ua

Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 20 березня 2013.

ukrexport.gov.ua

Офіційно в Конституції Туреччини затверджено, що все населення країни — турки, які складають єдину турецьку націю [Архівовано 2 грудня 2020 у Wayback Machine.].

ukrstat.gov.ua

sf.ukrstat.gov.ua

Кримстат. Перепись населения 2001 года. Языковой состав населения [Архівовано 28 серпня 2012 у Wayback Machine.]

uniuneatatara.ro

Romaniya Musulman Tatar Türkleri Demokrat Birligi

utgis.org.ua

Следы древних миграций в генофонде крымских и казанских татар: анализ полиморфизма y-хромосомы [Архівовано 26 квітня 2018 у Wayback Machine.] Агджоян А. Т., Утевкая О. М. и др. — Вестник УТГС 2013.

vatankirim.net

Türkiyedeki Qırımtatar milliy areketiniñ seyri, Bahçesaray dergisi, Mayıs 2009. Архів оригіналу за 17 липня 2009. Процитовано 21 жовтня 2009.
BAHÇESARAY Dergisi » Blog Archive » TÜRKİYE’DEKİ QIRIM TATAR MİLLİY AREKETİNİÑ SEYRİ. 17 липня 2009. Архів оригіналу за 17 липня 2009. Процитовано 27 лютого 2017.

victims.memorial

Старший солдат Ескендер Німетуллаєв загинув на Луганщині. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 4 травня 2024.

vigg.ru

Агджоян А. Т. Генофонд коренных народов Крыма по маркерам Y-хромосомы, мтДНК и полногеномных панелей аутосомных SNP. — Москва : Институт общей генетики им. Н.И. Вавилова Российской академии наук и лаборатория популяционной генетики человека Федерального государственного бюджетное научное учреждение «Медико-генетический научный центр», 2018. — С. 14.

Все шесть изученных крымских популяций по данным анализа и гаплоидных, и полногеномных аутосомных маркеров генетически очень далеки от своих ближайших географических соседей – украинцев и русских: существенно дальше, чем от популяций Средиземноморья или Кавказа (Рисунки 1-2). Этот результат указывает на отсутствие значительного вклада славянского населения в генофонд изученных крымских популяций <...> генофонды всех изученных популяций очень далеки и от монголов, и от других популяций Центральной Азии

Агджоян А. Т. Генофонд коренных народов Крыма по маркерам Y-хромосомы, мтДНК и полногеномных панелей аутосомных SNP. — Москва : Институт общей генетики им. Н.И. Вавилова Российской академии наук и лаборатория популяционной генетики человека Федерального государственного бюджетное научное учреждение «Медико-генетический научный центр», 2018. — С. 17.
Агджоян А. Т. Генофонд коренных народов Крыма по маркерам Y-хромосомы, мтДНК и полногеномных панелей аутосомных SNP. — Москва : Институт общей генетики им. Н.И. Вавилова Российской академии наук и лаборатория популяционной генетики человека Федерального государственного бюджетное научное учреждение «Медико-генетический научный центр», 2018. — С. 20.
Агджоян А. Т. Генофонд коренных народов Крыма по маркерам Y-хромосомы, мтДНК и полногеномных панелей аутосомных SNP. — Москва : Институт общей генетики им. Н.И. Вавилова Российской академии наук и лаборатория популяционной генетики человека Федерального государственного бюджетное научное учреждение «Медико-генетический научный центр», 2018. — С. 17.

voanews.com

ukrainian.voanews.com

Мустафа Джемілєв: кримські татари не визнають окупацію. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 30 липня 2014.

voicecrimea.com.ua

culture.voicecrimea.com.ua

Redaktor (14 липня 2020). Гордість нації: кримськотатарський народний танець. Культура. Голос Криму (укр.). Процитовано 23 травня 2024.

vostlit.info

Хун (1975). Мэн-да бэй-лу. www.vostlit.info (рос.). Наука. Процитовано 28 вересня 2024.
Халім Гірей [Архівовано 9 серпня 2020 у Wayback Machine.], 1822 (рос.)

web.archive.org

Socio-Political Situation of the Crimean Tatars [Архівовано 21 мая 2024 у Wayback Machine.] // Polski Instytut Spraw Międzynarodowych — 14.04.2021
Henryk Jankowski. Crimean Tatars and Noghais in Turkey [Архівовано 16 березня 2002 у Wayback Machine.] // a slightly edited version of the paper with the same title that appeared in Türk Dilleri Arastirmalari [Studies on the Turkic Languages] 10 (2000): 113—131, distributed by Sanat Kitabevi, Ankara, Turkey. A Polish version of this paper was published in Rocznik Tatarów Polskich (Journal of Polish Tatars), vol. 6, 2000, 118—126.
В Турции проживают до 6 миллионов потомков крымских татар. Архів оригіналу за 2 червня 2019. Процитовано 2 червня 2019.
Türkiyedeki Qırımtatar milliy areketiniñ seyri, Bahçesaray dergisi, Mayıs 2009. Архів оригіналу за 17 липня 2009. Процитовано 21 жовтня 2009.
Офіційно в Конституції Туреччини затверджено, що все населення країни — турки, які складають єдину турецьку націю [Архівовано 2 грудня 2020 у Wayback Machine.].
The population of Romania according to nationality, 1930-1992 Архівовано березень 23, 2019 на сайті Wayback Machine. Hungarians in Transylvania between 1870 and 1995
GUS. Tablice z ostatecznymi danymi w zakresie przynależności narodowo-etnicznej, języka używanego w domu oraz przynależności do wyznania religijnego. stat.gov.pl (пол.). Архів оригіналу за 28 вересня 2023. Процитовано 7 жовтня 2023.
Национальный состав населения Российской Федерации согласно переписи населения 2021 года. Архів оригіналу за 30 грудня 2022. Процитовано 5 січня 2023.
Адас Якубаускас: Я всегда говорю крымским татарам не выезжайте, оккупация не вечна - новости Еспресо TV | Украина. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 2 лютого 2019.
Как крымские татары оказались в Литве 600 лет назад? | Новости и аналитика : Украина и мир : EtCetera. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 2 лютого 2019.
Население по местоживеене, възраст и етническа група Архівовано червень 2, 2012 на сайті Wayback Machine. Преброяване 2011 окончателни резултати
Алёна Низамова (8 вересня 2018). Татары Казахстана. Всемирный конгресс татар (рос.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2022. Процитовано 26 листопада 2022.
The Crimean Tatar National Movement and the American Diaspora. Архів оригіналу за 24 грудня 2022. Процитовано 29 січня 2021.
Kül Tiğin (Gültekin) Yazıtı Tam Metni (Full text of Kul Tigin monument with Turkish transcription). Архів оригіналу за 7 січня 2014. Процитовано 5 квітня 2014.
Bilge Kağan Yazıtı Tam Metni (Full text of Bilge Khagan monument with Turkish transcription). Архів оригіналу за 7 січня 2014. Процитовано 5 квітня 2014.
Агджоян А. Т., Схаляхо Р. А., Утевская О. М., Жабагин М. К., Тагирли Ш. Г., Дамба Л. Д., Атраментова Л. А., Балановский О. П. Генофонд крымских татар в сравнении с тюркоязычными народами Европы [Архівовано 25 листопада 2020 у Wayback Machine.], 2015
Как мы изучали генофонд крымских татар | Генофонд РФ (рос.). xn--c1acc6aafa1c.xn--p1ai. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 15 лютого 2017.
Стендовый доклад Аджогян (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 листопада 2020. Процитовано 25 травня 2020.
Этническая история крымских татар. www.turlocman.ru. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 19 січня 2016.
«Соколовський С. Ст.» «Татарська проблема» у всеросійській перепису населення [Архівовано 2 червня 2019 у Wayback Machine.]
Tatar | people | Britannica. www.britannica.com (англ.). Архів оригіналу за 5 травня 2020. Процитовано 22 квітня 2023.
Сквозь века, Том 1, Академия, 1995. Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 20 грудня 2019.
Татарский язык [Архівовано 15 серпня 2020 у Wayback Machine.], БРЭ
Крымскотатарский язык [Архівовано 13 жовтня 2019 у Wayback Machine.], БРЭ
Mamchits, Roman (20 березня 2010). Крымская Атлантида: урмачели Часть I. Племя скрипачей. chaskor.ru. Архів оригіналу за 29 березня 2010. Процитовано 28 липня 2024.{{cite news}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
Водарский Я. Е., Елисеева О. И., Кабузан В. М. Население Крыма в конце XVIII — конце XX веков (Численность, размещение, этнический состав) / Я. Е. Водарский, О. И. Елисеева, В. М. Кабузан ; Рос. акад. наук, Ин-т рос. истории. — М., 2003. — 159 с. ISBN 5-8055-0104-Х. http://tavrika.wz.cz (рос.). Архів оригіналу за 4 квітня 2015. Процитовано 14.03.2020.
Крымские татары — Мегаэнциклопедия Кирилла и Мефодия — статья (рос.). Энциклопедия Кирилла и Мефодия. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 21 червня 2019.
Маріупольські греки [Архівовано 27 травня 2021 у Wayback Machine.], Велика російська енциклопедія, 2010
Пономарьова, Ірина. Етномовна ситуація серед греків українського Приазов'я (PDF). ethnic.history.univ.kiev.ua (стаття) (укр.). Етнічна історія народів Європи. Архів оригіналу за 9 серпня 2023. Процитовано 18 вересня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
Общие сведения о татарах Добруджи. Академия наук Республики Татарстан. Архів оригіналу за 19 січня 2022. Процитовано 19 січня 2022.
Куртієв Р. І., Туранли Ф. Ґ. Кримські татари [Архівовано 19 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
Allworth, Edward (1988). Tatars of the Crimea: Their Struggle for Survival : Original Studies from North America, Unofficial and Official Documents from Czarist and Soviet Sources (англ.). Duke University Press. с. 55, 167—169. ISBN 9780822307587. Архів оригіналу за 31 березня 2023. Процитовано 5 жовтня 2019.
The Encyclopædia Britannica: The New Volumes, Constituting, in Combination with the Twenty-nine Volumes of the Eleventh Edition, the Twelfth Edition of that Work, and Also Supplying a New, Distinctive, and Independent Library of Reference Dealing with Events and Developments of the Period 1910 to 1921 Inclusive. Encyclopædia Britannica Company, Limited. 1911. с. 448–. Архів оригіналу за 19 березня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
CUMAN. Christusrex.org. Архів оригіналу за 16 жовтня 2012. Процитовано 24 жовтня 2012.
Stearns (1978). Sources for the Krimgotische. с. 37. Архів оригіналу за 24 липня 2011. Процитовано 12 лютого 2011.
Баскаков - К вопросу о классификации тюркских языков. www.philology.ru. Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 16 лютого 2017.
Brian Glyn Williams (2001). The Crimean Tatars: The Diaspora Experience and the Forging of a Nation. BRILL. с. 37. ISBN 90-04-12122-6. Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2021.
Marc Weller; Stefan Wolff (2005). Autonomy, Self Governance and Conflict Resolution: Innovative approaches to Institutional Design in Divided Societies. Taylor & Francis. с. 81. ISBN 978-0-203-46191-4. Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2021.
Прийнято Закон «Про корінні народи України» [Архівовано 1 липня 2021 у Wayback Machine.] // Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України. — 01.07.2021.
Рада визнала кримських татар корінним народом у складі України [Архівовано 28 листопада 2019 у Wayback Machine.]. Mirror Weekly. 20 March 2014

Dahl, J. (2012). The Indigenous Space and Marginalized Peoples in the United Nations (англ.). Springer. с. 240—241. ISBN 978-1-137-28054-1. Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2021.
Vanguri, Star (2016). Rhetorics of Names and Naming (англ.). Routledge. с. 132—133. ISBN 978-1-317-43604-1. Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2021.
Uehling, Greta Lynn (2000). Having a Homeland: Recalling the Deportation, Exile, and Repatriation of Crimean Tatars (англ.). University of Michigan. с. 420—424. ISBN 978-0-599-98653-4. Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2021.
Возгрин В. Е. Исторические судьбы крымских татар [Архівовано 15 квітня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
Малая Советская энциклопедия // Крымская АССР. Архів оригіналу за 10 березня 2019. Процитовано 25 травня 2020.
Бикова, Т. Створення Кримської АСРР (1921 р.)
Громенко, Сергій. Крымские татары не могут называть себя коренным народом? (російською) . LІКБЕЗ. Архів оригіналу за 12 березня 2019. Процитовано 26-05-2020.
З.Ш. Навширванов (1929). Предварительные заметки о племенном составе тюркских народностей, пребывавших на юге Руси и в Крыму. Симферополь. Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 7 серпня 2019.
В.А.Бушаков (1991). Тюркская этноойконимия Крыма. Институт языкознания Академии наук СССР, Москва. Архів оригіналу за 9 жовтня 2017. Процитовано 7 серпня 2019.
Wells, RS; Yuldasheva, N; Ruzibakiev, R. et al. The Eurasian heartland: a continental perspective on Y-chromosome diversity : [арх. 18 січня 2017] : [англ.] // Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America : journal. — 2001. — Vol. 98 (серпень). — С. 2. — ISSN 0027-8424. — DOI:10.1073/pnas.171305098. — PMID 11526236.
Следы древних миграций в генофонде крымских и казанских татар: анализ полиморфизма y-хромосомы [Архівовано 26 квітня 2018 у Wayback Machine.] Агджоян А. Т., Утевкая О. М. и др. — Вестник УТГС 2013.
Бутков П. Г. Материалы для новой истории Кавказа с 1722 по 1803 год // Глава 39. Из исторической выписки о Нагайцах, сочиненной в августье 1754 года. Архівовано грудень 18, 2018 на сайті Wayback Machine. — Санкт-Петербург, 1869. — С. 185—186.
Герцен, Могаричев Крепость драгоценностей. Кырк-Ор. Чуфут-кале. [Архівовано 29 липня 2020 у Wayback Machine.], 1993, pages 58—64. — ISBN 5-7780-0216-5.
Велика російська енциклопедія: верховна влада належала хану-представнику династії Гіреїв, який був васалом тур. султана (офіційно закріплено в 1580-х рр., коли ім'я султана стало вимовлятися перед ім'ям хана під час п'ятничної молитви, що в мусульм. світі служило ознакою васалітету) [Архівовано 6 травня 2020 у Wayback Machine.]
БРЭ: ОСМА́НЫ [Архівовано 11 грудня 2019 у Wayback Machine.]: После завоевания Каира Селим I объявил себя халифом — наследником пророка Мухаммеда и главой всех мусульман-суннитов. За время его царствования территория Османской империи удвоилась.
ЕІУ: КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1700 [Архівовано 30 серпня 2020 у Wayback Machine.]: Договір складався з преамбули та 14 статей. Передбачав перемир'я на 30 років (преамбула, ст. 1). Рос. д-ва звільнялася від виплати щорічної данини («дачі») Кримському ханату (ст. 8), отримала право тримати в Осман. імперії постійного посла (ст. 13).
Халім Гірей [Архівовано 9 серпня 2020 у Wayback Machine.], 1822 (рос.)
Прутский поход Петра I: за двумя зайцами [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.] — BBC
Прутский поход Петра I Великого 1711 год. Архів оригіналу за 4 червня 2020. Процитовано 18 травня 2020.
İslâm Ansiklopedisi^[en]: PRUT ANTLAŞMASI [Архівовано 29 листопада 2020 у Wayback Machine.]//Osmanlılar ile Ruslar arasında Prut nehri kenarında 1123'te (1711) yapılan savaştan sonra imzalanan antlaşma.
Зайцев Илья Владимирович Где останавливались крымские послы в Москве и московские послы при дворе крымского хана в XVI В. ? [Архівовано 2 червня 2021 у Wayback Machine.]
В. Д. Смірнов. Крымское ханство под верховенством Оттоманской порты [Архівовано 22 червня 2020 у Wayback Machine.], 13 сторінка в документі
Как переписывали историю Крыма (How the Crimean history was rewritten). Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 20 червня 2020.
Serhiy Hromenko «Все было не так»: зачем Россия переписывает историю Крыма [Архівовано 28 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
Gulnara Bekirova: Крымскотатарская проблема в СССР: 1944—1991 [Архівовано 31 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
Gulnara Bekirova Crimea and the Crimean Tatars in XIX—XXth centuries [Архівовано 31 жовтня 2020 у Wayback Machine.], 2005, page 95
«Hijra and Forced Migration from Nineteenth-Century Russia to the Ottoman Empire» [Архівовано 11 червня 2007 у Wayback Machine.], by Bryan Glynn Williams, Cahiers du Monde russe, 41/1, 2000, pp. 79–108.
Zarubin: Без победителей: из истории Гражданской войны в Крыму [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.], 2008, p. 704
Расстрел 17 апреля 1938 года [Архівовано 24 квітня 2017 у Wayback Machine.]. RFEL
Zmerzly: Политические репрессии среди крымскотатарских преподавателей Крымского государственного университета им. Фрунзе [Архівовано 8 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Hayali: Крымские татары в репрессивно-карательной политике в Крымской АССР [Архівовано 30 листопада 2020 у Wayback Machine.]
Семена, Микола. Сергей Громенко против «лысенковщины» в истории Крыма (російською) . Крим.Реалії. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 19-05-2020.
Про визнання геноциду кримськотатарського народу | від 12.11.2015 № 792-VIII. zakon4.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 12 березня 2016.
Кримськотатарська діаспора Туреччини заявляє, що ніколи не визнає анексію Криму Росією. Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 30 липня 2014.
Мустафа Джемілєв: кримські татари не визнають окупацію. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 30 липня 2014.
Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 липня 2013.
Перепис 2001 року. Розподіл населення окремих національностей за іншими мовами, крім рідної, якими володіють. Архів оригіналу за 1 травня 2013. Процитовано 9 липня 2013.
Перепис населення 2001 року. Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 9 липня 2013.
Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 20 березня 2013.
В Крыму 4 740 школьников обучаются на крымскотатарском языке и почти 2 тыс. — на украинском. Архів оригіналу за 3 грудня 2017. Процитовано 2 грудня 2017.
На крымскотатарском и украинском языках в Крыму обучаются чуть более 3 % детей. [Архівовано 7 квітня 2017 у Wayback Machine.] Министерство образования, науки и молодежи Республики Крым.
Эмир Достим. Тревога вместо надежды. Почему в школах крымскотатарского языка становится меньше [Архівовано 8 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Крым. Реалии, 01.09.2015
В Україні знімуть фільм про сталінські репресії проти кримських татар. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 24 червня 2013.
Василий Зуев. Выписка из путешественных записок Василья Зуева, касающихся до полуострова Крыма. 1782 г. Архів оригіналу за 24 червня 2015. Процитовано 17 червня 2015.
К вопросу о миграционном потенциале крымских татар и перспективах репатриации (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 грудня 2018. Процитовано 3 грудня 2018.
BAHÇESARAY Dergisi » Blog Archive » TÜRKİYE’DEKİ QIRIM TATAR MİLLİY AREKETİNİÑ SEYRİ. 17 липня 2009. Архів оригіналу за 17 липня 2009. Процитовано 27 лютого 2017.
«Diasporadaki Köylerimiz». www.kirimdernegi.org.tr. 5 Ağustos 2017. 5 Ağustos 2023 tarihinde kaynağından arşivlendi. Erişim tarihi: 17 Eylül 2023.
Кримстат. Перепись населения 2001 года. Языковой состав населения [Архівовано 28 серпня 2012 у Wayback Machine.]
Всесоюзная перепись населения 1939 г. Распределение городского и сельского населения регионов РСФСР по национальности и полу. Крымская АССР. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 30 серпня 2013.
Всесоюзная перепись населения 1939 года. Крымская АССР. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 27 лютого 2014.
Всесоюзная перепись населения 1926 года. Национальный состав населения по регионам РСФСР. Крымская АССР. Архів оригіналу за 10 жовтня 2017. Процитовано 30 серпня 2013.
Населення Таврійської губернії за переписом 1897 р. Архів оригіналу за 27 лютого 2014. Процитовано 4 вересня 2011.
70-летие Рустема Меметова. qtmm.org. Архів оригіналу за 24 березня 2014. Процитовано 20 лютого 2018.

webkamerton.ru

Владислав СКВОРЦОВ (Украина). Балкарцы // Камертон. — 2019. — № 120.

wikipedia.org

ru.wikipedia.org

При цьому, всупереч загальноприйнятій думці, заснованій на «Таємній історії династії Юань», оригінал якої не зберігся, про те, що плем'я татар нібито було знищено^[50], в єдиному збереженому джерелі, написаному за життя Чингісхана «Мен-да бей-лу^[ru]", автор за ім'ям Хун повідомляє протилежне^[51]:

Землі, на яких вперше піднялися татари, розташовані на північний захід від [земель] киданів. Племена [татар] походять від окремого роду ша-то. Тому [про них нічого] не було відомо протягом кількох поколінь. Їх є три роди: чорні, білі та дикі. <…> Нинішній імператор Чингіс, а також всі [його] полководці, міністри та сановники є чорними татарами. <…> [Я], Хун, часто розпитував їх [про їхнє минуле] і дізнався, що монголи вже давно винищені і зникли. <…> У документах, застосовуваних ними самими [у зносинах] з іншими державами, досі у всіх випадках використовується уйгурська писемність. <…> Ще [татари] захоплюються монголами як войовничим народом і тому означають назву династії як «велику монгольську державу». [Цьому] також навчили їх чжурчженьські чиновники. [Я], Хун, особисто помічав, як їх го-ван Мо-хоу, що тимчасово заміщає імператора, щоразу сам називав себе «ми, татари»; всі їхні сановники та командувачі [також] називали себе «ми…». Вони навіть не знають, чи вони є монголами і що це за назва.

en.wikipedia.org

İslâm Ansiklopedisi^[en]: PRUT ANTLAŞMASI [Архівовано 29 листопада 2020 у Wayback Machine.]//Osmanlılar ile Ruslar arasında Prut nehri kenarında 1123'te (1711) yapılan savaştan sonra imzalanan antlaşma.

wikisource.org

m.wikisource.org

Tatar tügülmen, degenlerge! - Wikisource. wikisource.org (англ.). Процитовано 15 вересня 2024.

worldcat.org

search.worldcat.org

Lkhagvasuren, Gavaachimed; Shin, Heejin; Lee, Si Eun; Tumen, Dashtseveg; Kim, Jae-Hyun; Kim, Kyung-Yong; Kim, Kijeong; Park, Ae Ja; Lee, Ho Woon (14 вер. 2016 р.). Molecular Genealogy of a Mongol Queen’s Family and Her Possible Kinship with Genghis Khan. PLOS ONE (англ.). Т. 11, № 9. с. e0161622. doi:10.1371/journal.pone.0161622. ISSN 1932-6203. Процитовано 10 вересня 2024.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
Yamamoto, Toshimichi; Senda, Tomoki; Horiba, Daiki; Sakuma, Masayoshi; Kawaguchi, Yuuka; Kano, Yuuichi (1 січня 2013). Y-chromosome lineage in five regional Mongolian populations. Forensic Science International: Genetics Supplement Series. Progress in Forensic Genetics 15 (англ.). 4 (1): e260—e261. doi:10.1016/j.fsigss.2013.10.133. ISSN 1875-1768.
Skutsch, 2013, с. 1188. Skutsch, Carl (2013). Encyclopedia of the World's Minorities. New York: Routledge. ISBN 9781135193881. OCLC 863823479.

wz.cz

tavrika.wz.cz

Водарский Я. Е., Елисеева О. И., Кабузан В. М. Население Крыма в конце XVIII — конце XX веков (Численность, размещение, этнический состав) / Я. Е. Водарский, О. И. Елисеева, В. М. Кабузан ; Рос. акад. наук, Ин-т рос. истории. — М., 2003. — 159 с. ISBN 5-8055-0104-Х. http://tavrika.wz.cz (рос.). Архів оригіналу за 4 квітня 2015. Процитовано 14.03.2020.

xn--1-itb3afj.xn--p1acf

Прутский поход Петра I Великого 1711 год. Архів оригіналу за 4 червня 2020. Процитовано 18 травня 2020.

xn--80aagie6cnnb.xn--p1ai

xn--80aimpg.xn--80aagie6cnnb.xn--p1ai

Генофонд татар: историко-генетическое исследование. Гаплогруппы Y-хромосомы / М.М. Акчурин и [др.] — Казань : Институт истории им. Ш. Марджани АН РТ, 2021. — С. 91-92.

Возраст общего предка для носителей R1b-Y14051 находится в диапазоне 1900–1150 лет до настоящего времени. <...> В первую очередь было отмечено наличие этой линии у большинства представителей казахского рода Кара-кыпшак, а также некоторых представителей каракалпакских кыпчаков, башкирских кыпсаков и крымскотатарских кыпчаков.

xn--c1acc6aafa1c.xn--p1ai

Агджоян А. Т., Схаляхо Р. А., Утевская О. М., Жабагин М. К., Тагирли Ш. Г., Дамба Л. Д., Атраментова Л. А., Балановский О. П. Генофонд крымских татар в сравнении с тюркоязычными народами Европы [Архівовано 25 листопада 2020 у Wayback Machine.], 2015
Как мы изучали генофонд крымских татар | Генофонд РФ (рос.). xn--c1acc6aafa1c.xn--p1ai. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 15 лютого 2017.
Стендовый доклад Аджогян (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 листопада 2020. Процитовано 25 травня 2020.
Белорусские татары донесли до Европы гены Золотой Орды | Генофонд РФ (ru-RU) . 30 серпня 2016. Процитовано 18 вересня 2024.