Аеродром був збудований під час Другої світової війни для німецьких Люфтваффе, які евакуювали аеродром 4—5 травня 1945 року. Після війни аеродром використовували для навчань ДОСААФу. Він складається із середньої величини бетонної ЗПП з паралельною трав'яною посадковою полосою та рульової доріжки до середньої величини перону на схід від ЗПП. Також є рульова доріжка до ще одного перону на північному сході. Аеродром класифікується як «досить добрий». Попри те, що він офіційно закритий для загального авіасполучення, його активно використовує місцевий аероклуб для стрибків з парашутом, планеризму та інших завдань, пов'язаних з авіацією.
Збудований за часів СРСР та використовувався у сільськогосподарських цілях. За останній час був майже повністю зруйнований. Одна його частина булв відділена для прокладення залізниці Rail Baltica, оскільки колія мала пройти по самій колишній ЗПП. Ґренцтале розташована у 1,7 км від нинішнього литовського кордону. Через зручне розташування на кордоні та неподалік від Риги у 2011 році тут планували розбудувати свій філіал Ryanair, проте проєкт був скасований.
Аеродром із трав'яною смугою був збудований у 2006 році як комерційний аеродром лише у кількох сотнях метрів від старого аеродрому.Forgotten airfields(англ.). forgottenairfields.com. Процитовано 16 жовтня 2020.
Аеродром був збудований за часів СРСР у 1975–1985 рр. і його використовував державний Аерофлот для сільськогосподарських цілей. Він перебуває у доволі доброму стані та досі використовується як парковка та склади.
Forgotten airfields(англ.). forgottenairfields.com. Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 16 жовтня 2020.
Аеродром був збудований у 1975–1985 рр. для сільськогосподарських цілей. Він складався із невеликої злітно-посадкової смуги та середньої величини перону перед ЗПП. 2012 року аеродром був оголошений недоступним; згідно із знімками аерофотозйомок, аеродром розташований посеред лісу та поступово заростає травою. Для загального авіасполучення він закритий.
Forgotten airfields(англ.). forgottenairfields.com. Архів оригіналу за 19 жовтня 2020. Процитовано 16 жовтня 2020.
Аеродром був збудований у 1975–1985 рр. для сільськогосподарських цілей. Він складався із невеликої злітно-посадкової смуги, середньої величини перону та схожої на ангар будівлі на південний схід від ЗПП. Управління державної авіації Латвії описує стан аеродрому як «досить добрий», проте станом на 2013 рік він був вже «середнім». Аеродром належить волості Ауґсткалне, хоча і є закритим для авіасполучення.
Forgotten airfields(англ.). forgottenairfields.com. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 16 жовтня 2020.
Колишній сільськогосподарський аеродром складався із невеликої злітно-посадної смуги, трьох рульових доріжок та середньої величини перону на північний схід від ЗПП. Цей аеродром відрізняється від подібних тим, що є одним із лише двох сільськогосподарських аеродромів, які мають більшу на 25% ЗПП (другим є аеродром Накотне).
Forgotten airfields(англ.). forgottenairfields.com. Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 16 жовтня 2020.
Травень 2017: колишній сільськогосподарський аеродром у відносно доброму стані, оточений рівними полями та чистими під'їздами. ЗПП, що має низку заріслих травою ділянок, також досить рівна. Аеродром наразі закритий для авіасполучення.
Forgotten airfields(англ.). forgottenairfields.com. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 16 жовтня 2020.
Збудований за часів СРСР та використовувався для сільськогосподарських цілей; відомий також як аеродром Біржі. Територію аеродрому з певного часу використовує лісопереробна компанія First Forest International. До 2010 року аеродром був непридатним для використання, його ЗПП слугувала для складів, але відтоді він був повністю відновлений. 19 березня 2012 року йому був наданий статус «доброго». Хоча аеродром був закритий для загального авіасполучення, його все ж таки використовують для польотів.
Gudenieki(англ.). Forgotten Airfields. Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 17 жовтня 2020.
Аеродром був збудований у 1938 році[джерело?] і був частиною першої оборонної лінії СРСР. Єлгава була резервом для бази „Тукумського аеродрому“ з однією ЗПП. Опорна база ВПС планувалася на випадок надзвичайних ситуацій (війни) та використовувалася для вертольотів та окремих легких літаків. Наприкінці 1980-х рр. ЗПП була розширена для використання також реактивних літаків. Після розпаду СРСР аеродром здебільшого використовував Ризький аероклуб для стрибків з парашутом, а також він був задіяний у загальному повітряному сполученні. Аеродром при побудові мав ЗПП завдовжки 2500 м, але після приватизації аеропорту її скоротили до 800 м. На частині території споруджено «Зооаеропорт», де виставлені старі літаки, прикрашені у вигляді тварин.
Jelgava Air Base(англ.). forgotten Airfields. Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 17 жовтня 2020.
Аеродром збудований у 1960-х рр. та використовувався для польотів ДОСААФ. Складається з великого аеродрому, середньої величину перону та низки ангарів на північний схід від ЗПП. 2010 року аеропорт був визнаний придатним для використання. Його активно використовує авіаклуб, хоча лише у кілька сотнях метрів на південний схід був збудований новий аеродром.
Forgotten airfields(англ.). forgottenairfields.com. Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 16 жовтня 2020.
Аеродром був збудований під час Другої світової війни для німецьких Люфтваффе, які евакуювали аеродром 4—5 травня 1945 року. Після війни аеродром використовували для навчань ДОСААФу. Він складається із середньої величини бетонної ЗПП з паралельною трав'яною посадковою полосою та рульової доріжки до середньої величини перону на схід від ЗПП. Також є рульова доріжка до ще одного перону на північному сході. Аеродром класифікується як «досить добрий». Попри те, що він офіційно закритий для загального авіасполучення, його активно використовує місцевий аероклуб для стрибків з парашутом, планеризму та інших завдань, пов'язаних з авіацією.
Liepāja Airport(англ.). liepaja-airport.lv. Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020.
liepajniekiem.lv
Перший аеродром був збудований у 1939 році згідно із базовою угодою між латвійським урядом та СРСР. Після Другої світової війни аеродром використовувався здебільшого для сільськогосподарських цілей. Наразі використовують лише для маленьких літаків, проте для фестивалю «Ікарус» проводять оглядові польоти.
Ikara svētki Priekulē(латис.). liepajniekiem.lv. 8 серпня 2012. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 18 жовтня 2020.
livejournal.com
langenberg.livejournal.com
Аеродром розташований на відстані лише 4 км від литовського кордону. Вже у 1906 році був побудований німецький елінг Вайньоде, який за умовами Версальського договору відійшов до Латвії. Колишні елінги військових дирижаблів місто Рига викупило у 1924 році та використало їх для спорудження центрального ринку Риги. Територію колишньої бази дирижаблів надалі також використовували у військових цілях, напр. під час Другої світової війни. Після її закінчення радянська армія обладнала тут військову базу для атомних ракет. Після виходу радянських військ база була покинута і відтоді зруйнована.
Опорна база ВПС СРСР «Аеродром Лієлварде», збудована у 1970 році, була найбільшою серед країн Балтії та була передана ВПС Латвії у 1994 році; зараз це також опорна база НАТО.
На східному узбережжі озера Дурбес знаходився водний аеродром, збудований у 1939—1941 рр. Зараз це місце закрите, лишилися лише його залишки, зокрема бетонні плити на узбережжі озера.
Розташований на кордоні з Росією. Збудований за радянських часів та використовувався для сільськогосподарських цілей. Згодом тут була облаштована траса для автокросу, оскільки авіаперельоти у прикордонній зоні заборонені.
MyAirfields(англ.). myairfields.com. 1 жовтня 2020. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 18 жовтня 2020.
MyAirfields(англ.). myairfields.com. 1 жовтня 2020. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020.
Skydive Latvia(англ.). skydive.lv. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 18 жовтня 2020.
topraksti.lv
14 листопада російський політик та мільярдер Петро Авен зареєстрував фірму SIA „Klauģu muiža RE“, а у 2017 році був збудований футуристичний маєток Клаугі у Клаугюлеї Мадонського краю. Архітектурний комплекс на березу озера Клаугі складається із житлового приміщення, гостьового дому, лазні та вертодрому.
Skydive Latvia(англ.). skydive.lv. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 18 жовтня 2020.
Опорна база ВПС СРСР «Аеродром Лієлварде», збудована у 1970 році, була найбільшою серед країн Балтії та була передана ВПС Латвії у 1994 році; зараз це також опорна база НАТО.
14 листопада російський політик та мільярдер Петро Авен зареєстрував фірму SIA „Klauģu muiža RE“, а у 2017 році був збудований футуристичний маєток Клаугі у Клаугюлеї Мадонського краю. Архітектурний комплекс на березу озера Клаугі складається із житлового приміщення, гостьового дому, лазні та вертодрому.
Аеродром був збудований за часів СРСР у 1975–1985 рр. і його використовував державний Аерофлот для сільськогосподарських цілей. Він перебуває у доволі доброму стані та досі використовується як парковка та склади.
Forgotten airfields(англ.). forgottenairfields.com. Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 16 жовтня 2020.
Аеродром був збудований у 1975–1985 рр. для сільськогосподарських цілей. Він складався із невеликої злітно-посадкової смуги та середньої величини перону перед ЗПП. 2012 року аеродром був оголошений недоступним; згідно із знімками аерофотозйомок, аеродром розташований посеред лісу та поступово заростає травою. Для загального авіасполучення він закритий.
Forgotten airfields(англ.). forgottenairfields.com. Архів оригіналу за 19 жовтня 2020. Процитовано 16 жовтня 2020.
Аеродром був збудований у 1975–1985 рр. для сільськогосподарських цілей. Він складався із невеликої злітно-посадкової смуги, середньої величини перону та схожої на ангар будівлі на південний схід від ЗПП. Управління державної авіації Латвії описує стан аеродрому як «досить добрий», проте станом на 2013 рік він був вже «середнім». Аеродром належить волості Ауґсткалне, хоча і є закритим для авіасполучення.
Forgotten airfields(англ.). forgottenairfields.com. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 16 жовтня 2020.
Колишній сільськогосподарський аеродром складався із невеликої злітно-посадної смуги, трьох рульових доріжок та середньої величини перону на північний схід від ЗПП. Цей аеродром відрізняється від подібних тим, що є одним із лише двох сільськогосподарських аеродромів, які мають більшу на 25% ЗПП (другим є аеродром Накотне).
Forgotten airfields(англ.). forgottenairfields.com. Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 16 жовтня 2020.
Травень 2017: колишній сільськогосподарський аеродром у відносно доброму стані, оточений рівними полями та чистими під'їздами. ЗПП, що має низку заріслих травою ділянок, також досить рівна. Аеродром наразі закритий для авіасполучення.
Forgotten airfields(англ.). forgottenairfields.com. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 16 жовтня 2020.
Аеродром розташований на відстані лише 4 км від литовського кордону. Вже у 1906 році був побудований німецький елінг Вайньоде, який за умовами Версальського договору відійшов до Латвії. Колишні елінги військових дирижаблів місто Рига викупило у 1924 році та використало їх для спорудження центрального ринку Риги. Територію колишньої бази дирижаблів надалі також використовували у військових цілях, напр. під час Другої світової війни. Після її закінчення радянська армія обладнала тут військову базу для атомних ракет. Після виходу радянських військ база була покинута і відтоді зруйнована.
Збудований за часів СРСР та використовувався у сільськогосподарських цілях. За останній час був майже повністю зруйнований. Одна його частина булв відділена для прокладення залізниці Rail Baltica, оскільки колія мала пройти по самій колишній ЗПП. Ґренцтале розташована у 1,7 км від нинішнього литовського кордону. Через зручне розташування на кордоні та неподалік від Риги у 2011 році тут планували розбудувати свій філіал Ryanair, проте проєкт був скасований.
Збудований за часів СРСР та використовувався для сільськогосподарських цілей; відомий також як аеродром Біржі. Територію аеродрому з певного часу використовує лісопереробна компанія First Forest International. До 2010 року аеродром був непридатним для використання, його ЗПП слугувала для складів, але відтоді він був повністю відновлений. 19 березня 2012 року йому був наданий статус «доброго». Хоча аеродром був закритий для загального авіасполучення, його все ж таки використовують для польотів.
Gudenieki(англ.). Forgotten Airfields. Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 17 жовтня 2020.
На східному узбережжі озера Дурбес знаходився водний аеродром, збудований у 1939—1941 рр. Зараз це місце закрите, лишилися лише його залишки, зокрема бетонні плити на узбережжі озера.
Аеродром був збудований у 1938 році[джерело?] і був частиною першої оборонної лінії СРСР. Єлгава була резервом для бази „Тукумського аеродрому“ з однією ЗПП. Опорна база ВПС планувалася на випадок надзвичайних ситуацій (війни) та використовувалася для вертольотів та окремих легких літаків. Наприкінці 1980-х рр. ЗПП була розширена для використання також реактивних літаків. Після розпаду СРСР аеродром здебільшого використовував Ризький аероклуб для стрибків з парашутом, а також він був задіяний у загальному повітряному сполученні. Аеродром при побудові мав ЗПП завдовжки 2500 м, але після приватизації аеропорту її скоротили до 800 м. На частині території споруджено «Зооаеропорт», де виставлені старі літаки, прикрашені у вигляді тварин.
Jelgava Air Base(англ.). forgotten Airfields. Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 17 жовтня 2020.
Розташований на кордоні з Росією. Збудований за радянських часів та використовувався для сільськогосподарських цілей. Згодом тут була облаштована траса для автокросу, оскільки авіаперельоти у прикордонній зоні заборонені.
MyAirfields(англ.). myairfields.com. 1 жовтня 2020. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 18 жовтня 2020.
Перший аеродром був збудований у 1939 році згідно із базовою угодою між латвійським урядом та СРСР. Після Другої світової війни аеродром використовувався здебільшого для сільськогосподарських цілей. Наразі використовують лише для маленьких літаків, проте для фестивалю «Ікарус» проводять оглядові польоти.
Ikara svētki Priekulē(латис.). liepajniekiem.lv. 8 серпня 2012. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 18 жовтня 2020.
Gatis Krastiņš (22 вересня 2020). Biedrība EVE autosports(латис.). eveautosports.lv. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 19 жовтня 2020.
Аеродром збудований у 1960-х рр. та використовувався для польотів ДОСААФ. Складається з великого аеродрому, середньої величину перону та низки ангарів на північний схід від ЗПП. 2010 року аеропорт був визнаний придатним для використання. Його активно використовує авіаклуб, хоча лише у кілька сотнях метрів на південний схід був збудований новий аеродром.
Forgotten airfields(англ.). forgottenairfields.com. Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 16 жовтня 2020.
Аеродром був збудований під час Другої світової війни для німецьких Люфтваффе, які евакуювали аеродром 4—5 травня 1945 року. Після війни аеродром використовували для навчань ДОСААФу. Він складається із середньої величини бетонної ЗПП з паралельною трав'яною посадковою полосою та рульової доріжки до середньої величини перону на схід від ЗПП. Також є рульова доріжка до ще одного перону на північному сході. Аеродром класифікується як «досить добрий». Попри те, що він офіційно закритий для загального авіасполучення, його активно використовує місцевий аероклуб для стрибків з парашутом, планеризму та інших завдань, пов'язаних з авіацією.
