Analysis of information sources in references of the Wikipedia article "Список літераторів-самогубців" in Ukrainian language version.
{{cite web}}: символ зміни рядка в |publisher= на позиції 21 (довідка) [Архівовано 2008-07-04 у Wayback Machine.]Навряд чи можна назвати свідомим й самознищення бідного Миколи Гоголя, що заморив себе голодом під час Великого Посту. Намір письменника довести себе до смерті був очевидний: «Треба мене залишити, - говорив він. - Я знаю, що повинен померти »(свідоцтво М. Погодіна); «Треба ж вмирати, а я вже готовий, і помру» (свідоцтво А. Хомякова); перед самою смертю сказав: « Як солодко вмирати! » (Свідчення С. Шевирьова)[Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
Гоголь загинув! Мені, право, задється, що він загинув не тому, що наважився, захотів померти, і це самогубство почалось з винищення «Мертвих душ»…
Й не думайте говорити, що Гоголь тільки інших вчив страждати, не докладаючи до себе своїх бузувірських навчань; після опису його передсмертної хвороби, надрукованої доктором, що його лікував, неможливо сумніватися в тому, що він заморив себе.
Він жахнувся глибині свого занурення у пафос художньої творчості і в каятті відкинув все плотське і заморив себе голодом у подвизі спіритуалізму.[Архівовано 2012-07-28 у Wayback Machine.]
{{cite journal}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)Гоголь помирає перед нами, заморивши себе сам, у безсиллі створити й достеменно визначити для себе ідеал, над котрим він міг би не сміятися.
Навряд чи можна назвати свідомим й самознищення бідного Миколи Гоголя, що заморив себе голодом під час Великого Посту. Намір письменника довести себе до смерті був очевидний: «Треба мене залишити, - говорив він. - Я знаю, що повинен померти »(свідоцтво М. Погодіна); «Треба ж вмирати, а я вже готовий, і помру» (свідоцтво А. Хомякова); перед самою смертю сказав: « Як солодко вмирати! » (Свідчення С. Шевирьова)[Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
Він жахнувся глибині свого занурення у пафос художньої творчості і в каятті відкинув все плотське і заморив себе голодом у подвизі спіритуалізму.[Архівовано 2012-07-28 у Wayback Machine.]
{{cite web}}: символ зміни рядка в |publisher= на позиції 21 (довідка) [Архівовано 2008-07-04 у Wayback Machine.]Гоголь помирає перед нами, заморивши себе сам, у безсиллі створити й достеменно визначити для себе ідеал, над котрим він міг би не сміятися.
Гоголь загинув! Мені, право, задється, що він загинув не тому, що наважився, захотів померти, і це самогубство почалось з винищення «Мертвих душ»…
Й не думайте говорити, що Гоголь тільки інших вчив страждати, не докладаючи до себе своїх бузувірських навчань; після опису його передсмертної хвороби, надрукованої доктором, що його лікував, неможливо сумніватися в тому, що він заморив себе.
Навряд чи можна назвати свідомим й самознищення бідного Миколи Гоголя, що заморив себе голодом під час Великого Посту. Намір письменника довести себе до смерті був очевидний: «Треба мене залишити, - говорив він. - Я знаю, що повинен померти »(свідоцтво М. Погодіна); «Треба ж вмирати, а я вже готовий, і помру» (свідоцтво А. Хомякова); перед самою смертю сказав: « Як солодко вмирати! » (Свідчення С. Шевирьова)[Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
Він жахнувся глибині свого занурення у пафос художньої творчості і в каятті відкинув все плотське і заморив себе голодом у подвизі спіритуалізму.[Архівовано 2012-07-28 у Wayback Machine.]