Школи буддизму (Ukrainian Wikipedia)

Поділяється на два напрямки: один наголошує на зовнішньому дотриманні дисциплінарних правил, другий — на медитативній практиці та осягненні через неї «внутрішніх» приписів, зовнішні правила при цьому відіграють другорядну роль. Китайская философия. С. 198 [Архівовано 17 квітня 2018 у Wayback Machine.]
Китайская философия. С. 197. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 16 квітня 2018.
Китайська філософія. С. 302—303. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 16 квітня 2018.
Китайская философия. С. 439—440. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 16 квітня 2018.
Китайская философия. С. 18-20. Архів оригіналу за 3 травня 2018. Процитовано 16 квітня 2018.
Китайская философия. С. 333. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 16 квітня 2018.
Китайськая філософія. С. 27-28. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 16 квітня 2018.
Soothill, Hodous, 270; Китайская философия, с. 351 [Архівовано 6 серпня 2018 у Wayback Machine.]

historic.ru

religion.historic.ru

Настольная книга атеиста. — 9-е изд., испр. и доп. — М.: Политиздат, 1987. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 16 квітня 2018.

idia.or.kr

Charles Muller. Korean Buddhism: A Short Overview^{[недоступне посилання з травня 2019]}

japonica.ru

Бернард Фор. Дарума-сю, Догэн и Сото Дзэн (Faure, Bernard. The Daruma-shu, Dogen and Soto Zen. «Monumenta Nipponica», 1987, vol. 42, Nr. 1, pp. 25-55), Пер с англ.: А. Г. Фесюн, 2000. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 16 квітня 2018. [Архівовано 2018-04-17 у Wayback Machine.]

narod.ru

trubnikovann.narod.ru

Н. Н. Трубникова. Шесть буддийских школ периода Нара. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 16 квітня 2018.
Трубникова Н. Н. Почитание будды Амида и его «Чистой Земли». Архів оригіналу за 22 липня 2014. Процитовано 16 квітня 2018.
Ян ван Брагт. Учение о конце света в христианстве и буддизме. (Bragt J.v. Apocalyptic Thought in Christianity and Buddhism // Japanese Religions. Vol.23 (1&2). T., 2000. P. 11-28) Пер. с англ. К. А. Колкуновой под ред. Н. Н. Трубниковой, 2005. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 16 квітня 2018.
Н. Н. Трубникова. Развитие обрядов в школе Сінґон в IX—X вв. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 16 квітня 2018.

nichiren.ac

日蓮AC -日蓮教団系譜. Архів оригіналу за 24 березня 2017. Процитовано 16 квітня 2018. [Архівовано 2017-03-24 у Wayback Machine.]

pravidya.net

Полнота Проповеди^{[недоступне посилання з травня 2019]}

rc-svatan.ru

Орлов. 2.2.12. Читтаматра и жентонг // Читтаматра: Миф и реальность. Архівовано з джерела 11 листопада 2014 [Архівовано 2014-11-11 у Wayback Machine.]

ripaladrang.org

Ripa Lineage. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 16 квітня 2018.

samara.ru

uic.ssu.samara.ru

Литература Тхеравады в тибетском переводе (краткий обзор статьи Peter Skilling). Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 16 квітня 2018. [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]

shedrub.org

Lineage — Ka-Nying Shedrub Ling. Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 16 квітня 2018. [Архівовано 2016-06-10 у Wayback Machine.]

taklungkagyu.org

The History of Taklung Kagyu Lineage. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 16 квітня 2018.

theravada.ru

Тханіссаро Бхіккху. Традиції Благородних. Архів оригіналу за 6 квітня 2018. Процитовано 16 квітня 2018.

web.archive.org

А. Терентьев. Классификации письменных источников Ваджраяны. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 16 квітня 2018.
Поділяється на два напрямки: один наголошує на зовнішньому дотриманні дисциплінарних правил, другий — на медитативній практиці та осягненні через неї «внутрішніх» приписів, зовнішні правила при цьому відіграють другорядну роль. Китайская философия. С. 198 [Архівовано 17 квітня 2018 у Wayback Machine.]
Китайская философия. С. 197. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 16 квітня 2018.
A. Berzin. History of the Mulasarvastivada Ordination Lineages in Tibet. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 16 квітня 2018.
Литература Тхеравады в тибетском переводе (краткий обзор статьи Peter Skilling). Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 16 квітня 2018. [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
Тханіссаро Бхіккху. Традиції Благородних. Архів оригіналу за 6 квітня 2018. Процитовано 16 квітня 2018.
Орлов. 2.2.12. Читтаматра и жентонг // Читтаматра: Миф и реальность. Архівовано з джерела 11 листопада 2014 [Архівовано 2014-11-11 у Wayback Machine.]
Оле Нидал. С. 30. Цит. по Терентьев А. Куда ведёт «Алмазный путь»? [Архівовано 17 квітня 2018 у Wayback Machine.]
Китайська філософія. С. 302—303. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 16 квітня 2018.
MKOK. Архів оригіналу за 15 листопада 2017. Процитовано 16 квітня 2018.
Н. Н. Трубникова. Шесть буддийских школ периода Нара. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 16 квітня 2018.
Китайская философия. С. 439—440. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 16 квітня 2018.
Kyogen Carlson. Some Soto Zen History: Japan Trip 2002 — Wrap-up // Stillpoint, Volume XXVIII, Number 5. September October 2003. Архів оригіналу за 23 липня 2008. Процитовано 16 квітня 2018. [Архівовано 2008-07-23 у Wayback Machine.]
Бернард Фор. Дарума-сю, Догэн и Сото Дзэн (Faure, Bernard. The Daruma-shu, Dogen and Soto Zen. «Monumenta Nipponica», 1987, vol. 42, Nr. 1, pp. 25-55), Пер с англ.: А. Г. Фесюн, 2000. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 16 квітня 2018. [Архівовано 2018-04-17 у Wayback Machine.]
Торчинов. С. 199. Архів оригіналу за 15 червня 2013. Процитовано 16 квітня 2018.
Китайская философия. С. 18-20. Архів оригіналу за 3 травня 2018. Процитовано 16 квітня 2018.
Китайская философия. С. 333. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 16 квітня 2018.
Трубникова Н. Н. Почитание будды Амида и его «Чистой Земли». Архів оригіналу за 22 липня 2014. Процитовано 16 квітня 2018.
日蓮AC -日蓮教団系譜. Архів оригіналу за 24 березня 2017. Процитовано 16 квітня 2018. [Архівовано 2017-03-24 у Wayback Machine.]
Китайськая філософія. С. 27-28. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 16 квітня 2018.
Ян ван Брагт. Учение о конце света в христианстве и буддизме. (Bragt J.v. Apocalyptic Thought in Christianity and Buddhism // Japanese Religions. Vol.23 (1&2). T., 2000. P. 11-28) Пер. с англ. К. А. Колкуновой под ред. Н. Н. Трубниковой, 2005. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 16 квітня 2018.
Настольная книга атеиста. — 9-е изд., испр. и доп. — М.: Политиздат, 1987. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 16 квітня 2018.
Бурлацкая, с. 80. Цит. по Терентьев А. Куда ведёт «Алмазный путь»? [Архівовано 17 квітня 2018 у Wayback Machine.]
The History of Taklung Kagyu Lineage. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 16 квітня 2018.
Lineage — Ka-Nying Shedrub Ling. Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 16 квітня 2018. [Архівовано 2016-06-10 у Wayback Machine.]
Ripa Lineage. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 16 квітня 2018.
Н. Н. Трубникова. Развитие обрядов в школе Сінґон в IX—X вв. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 16 квітня 2018.
Soothill, Hodous, 270; Китайская философия, с. 351 [Архівовано 6 серпня 2018 у Wayback Machine.]
Геше Тензин Друг Драг. Наиболее важные сведения, касающиеся Учения Бон, в вопросах и ответах [Архівовано 24 квітня 2012 у Wayback Machine.]; Пучков, с. 189; Цыбиков, сс. 89, 105, Е. Д. Огнева. {{{Заголовок}}}.